ƒотепер в≥дом≥ два типи таких наказ≥в (по три накази дл¤ кожного типу): накази 1-го типу призначали дл¤ керуванн¤ Їпарх≥альному дух≥вництву; ≥ншого - дл¤ монастир≥в. ” грамот≥ митрополита, при ¤к≥й послано в липн≥ 1551 г. наказ у —≥монов монастир, збереглас¤ припись, з ¤коњ видне, що з такими ж грамотами запропоновано було роз≥слати й по ≥нших монастир¤х "повчанн¤, глави з тое ж соборн≥ книжки выписати". —хоже ж вказ≥вка на ≥снуванн¤ соборноњ книжки збереглос¤ ще в запис≥ д≥¤нь церковного собору 1553 г., на ¤кому правитель ≥з митрополитом ≥ з ус≥м собором м≥ркував " про колишнЇ соборне укладенн¤, про многоразличных делех ≥ чинех церковних, ≥ по книжц≥ соборноњ чли, ¤к≥ справи исправилис¤ ≥ ¤к≥ ще не исправилис¤". «рештою зрозум≥ло, що большенный столичний собор 1667 г. про собор стоглавом ("≥ що писаша про знаменн¤ сумл≥нного хреста, сиречь про додаванн¤ двою перст≥в, ≥ про сугубу аллилуии, ≥ про ≥нший, њжаку писане нерассудно, простотою й неуцтвом у книжц≥ —тоглаве", ≥ про кл¤тву в дотриманн≥ соборних правил) ухвалив, що "т≥Їњ собор не в собор, ≥ кл¤тва не в кл¤тву, ≥ н≥ в що все-таки ставимо, ¤ко ж ≥ не бысть". —овокупа вс≥х цих оф≥ц≥йних св≥дчень приводить ¤кихось досл≥дник≥в до переконанн¤, що постанови собору 1551 г. одержали законодавчу силу в кодекс≥, в≥домому п≥д ≥менуванн¤м —. (√олубинский). Ќе дивл¤чись на всю авторитетн≥сть захисник≥в ц≥Їњ вистави, далеченько не все в ньому Ї незаперечним. —правжн¤ соборна книжка з п≥дписами член≥в собору не збереглас¤ або дотепер не розшукана. —писки —. XVI ≥ XVII вв. суттЇво меж собою р≥зн¤тьс¤; меж ними в≥дзначають три редакц≥њ: велику, середню й коротку. яку ж з них випливаЇ вважати основний? “≥льки щодо середньоњ встановивс¤ згодний св≥тогл¤д, що вона з'¤вилас¤ в XVII в. —аме-—обою зрозум≥ло, в≥дносно 2-ух ≥нших вистави розповзаютьс¤: одн≥, у тому числ≥ й заступники оф≥ц≥йност≥ —., уважають основний коротку редакц≥ю; ≥нш≥ переконливо обірунтовують необірунтован≥сть даноњ дл¤ нас точки зору й визнають справжн≥ми велик≥ списки. ≥ ц≥ списки, але, ви¤вл¤ютьс¤ не тожественными. Ќе говор¤чи вже про, що нер≥дко зустр≥чаютьс¤ маленьких, а час в≥д часу й важливих вар≥антах, не дуже давно став в≥домий перел≥к —. 1595 г. з ≥ншим розпод≥лом матер≥алу по главах; не вважаючи того отут бракуЇ ¤кихось статей, напр. про брадобритии, але зате Ї нов≥тн≥ вставки в текст. —амий под≥л зб≥рника на 100 глав швидше ви¤вл¤Ї роботу особистого описател¤, тому що по главах розпод≥лен≥ не лише вопросцы пануючи й постанови собору, та й запис про состав собору, вступ, мови пануючи до собору, посилка постанов собору на перегл¤д колишнього митр. »оасафа та ≥н. —аме число глав показуЇ на невдале насл≥дуванн¤ —удебнику, розбитому на 100 статей. –озпод≥л матер≥алу по главах також викликаЇ здивуванн¤. ¬ 5-й глав≥ саме викладен≥ 1-ые корол≥вськ≥ вопросцы , в≥дпов≥д≥ на ¤к≥ починаютьс¤ з 6-й глави ≥ йдуть до 41-ой, де викладен≥ нов≥тн≥ 32 вопросца, з в≥дпов≥д¤ми на них у такому пор¤дку, що за кожним вопросцем пом≥щений ≥ в≥дпов≥дь на нього; з 42-й глави знову тривають в≥дпов≥д≥ на 1-ые вопросцы .