Були порушені на соборі й вопросцы загальнодержавні: правитель возвещал собору про власні "нужах і земських настроях". Він запропонував собору розглянути судебник і статутні грамоти й, коли в них не виявиться нічого незгодного із правилами церкви й колишніми законами, затвердити своїми підписами (гл. 4). Сюди ж ставляться постанови собору про новенький загальнодержавний збір на викуп полонених (гл. 72); про святительські й монастирські слободи й відношенні їх до посадів (гл. 98); про несуджені грамоти (гл. 67) та ін. Зрозуміло також, що правитель мав на увазі внести на розгляд собору цілий ряд дуже принципових вопросцев: про місництво, про організацію служби, про маєтки й вотчини, про корчмах, мытах і т.д. - але ці вопросцы в С. не включені, так що не можна сказати, дискуссировались вони на соборі або немає. Незважаючи на таке багатство й достаток поставлених вопросцев собор віддав свої відповіді в порівнянний куций час: засідання, відкриті 23 февр., закінчилися до початку травня, тому що до 11 травня соборні постанови повідомлені були на перегляд у Троїцький монастир і повернуті звідти. Постанови С. представляють найбагатший матеріал для дослідження культурного побуту столичного суспільства половини XVI в. і дотепер мають принципове практичне значення, тому що служать для старообрядників одним з основних опорних пт у їхній полеміці із представниками пануючої церкви. Найважливішим, але й більш спірним є вопросец: чи був С. офіційним монументом, чи мав він канонічне значення в тому виді, як зберігся до наших днів, або немає? Розв'язок цього вопросца утрудняється тим, що до нас не дійшло практично ніяких, звісток про порядок засідань собору й виробітку його постанов. Збереглося тільки звістка, що собору повинні були бути представлені дяками доповіді про укази колишніх князів; у самому С. сказане, що всі королівські пропозиції й вопросцы й відповіді на них "писанню віддані" і в записаному виді посилали в Троїцький Сергиев монастир на перегляд колишньому митр. Иоасафу й іншим там духовним особам, що перебували, які, розглянувши "царське й святительське укладення", до цього "соборного укладення" приєдналися (гл. 99) і зробили тільки трохи до нього приміток, які також увійшли до складу С. (гл. 100). Вказівки на запис соборних постанов і їх заголовок підтверджуються цілим рядом офіційних документів. Так, у просвіт часу від 17 травня 1551 г. по 1560 г. видане до 12 грамот і актів, якими проводяться новітні заходи в порядки церковного керування й суду по "новенькому соборному укладенню" або просто " по соборному укладенню", час від часу називаному ще соборним укладенням митр. Макария, або соборним укладенням пануючи й митрополита разом, або зрештою "королівською радою й соборним укладенням". Один раз запропоноване "чинити про весь тому, як у соборному укладенні писане". Поверх того досить неосяжні добування із соборних постанов, під іменуванням наказів або наказных списків, розсилалися митрополитом і єпископами по городках і монастирям підлеглих їм єпархій.