Стомлення й розчарованість обуяли всіма. Опосля поразки при Ватерлоо Наполеон, 21 червня, прибув у Париж, а 22-го відрікся від престолу на користь нащадка. Усе давно знають те, що див. Н. Houssaye, "1815" Л. До-Ий.
100 днів (воен.). - Військові сили, призначені союзниками для діяння проти Наполеона, становили до 850 тис. чел. і утворювали 4: армії: 1) голландську (106 тис.), із британських, голландско-бельгійських і нассауских військ, під начальством барона Веллінгтона; 2) нижнерейнскую (251 тис.), із прусских і северогерманских військ, під начальством Блюхера; 3) среднерейнскую (168 тыщ), з російських військ Барклая-Де Толли, і 4) верхнерейнскую (254 тис.), кн. Шварценберга, з австрійських і германських-південно-німецьких військ; не вважаючи того сформовані були 2 допоміжні армії ( до 80 тис.), з австро-пиемонтских військ. Сили союзників згрупувалися уздовж границі Франції, для концентричного пришестя до Парижа. Наполеон мав у власному розпорядженні до 200 тис. працюючих військ і 150 тис. державної гвардії. Коли проби його влагодити справа мирним образом не вдалися, він валився попередити союзників пришестям і спробувати розбити одну з їхніх військових груп до прибуття сусідів. Він відрядив 110 15 тис. до Піренеїв і до італ. границі, 25 тис. - до Рейну, а головну свою армію (150 тис.) зосередив на смуги Мец-Лиль, щоб вторгнутися в Бельгію меж Веллінгтоном і Блюхером. До початку червня праве крило армії Веллінгтона впиралося в лінію Гент-Ат, ліве стояло меж Брюсселем і Монсом, а в центрі, від Нивеля до Граммона, перебував кавалер. корпус. Пруссаки Блюхера (124 тис.), до кінця травня, мали 3 корпуса в 1-й смуги, у Шарлеруа, Намюра й Синіючи; один корпус перебував в 2-й смуги, у Люттиха. Початковий план Веллінгтона й Блюхера полягав у тому, щоб 15 червня перейти границю й штурмувати Наполеона; але для підготовки цього пришестя нічого не було виготовлено. Меж тем Наполеон розв'язав діяти через Живе, по рівнині Маасу, проти центру й лівого крила Блюхера й прорвати центр стратегічного фронту союзників. Основний удар він мав намір навести на Шарлеруа, щоб роз'єднати армії союзників. 15-го червня франц. армія перебігла границю й рушила до Шарлеруа. Перекинувши слабенькі ворожі загони. французи повинні були йти на Сомбреф і Катр-Бра. Не для кого не секрет те, що сиим рухом Наполеон покладав надії змусити Блюхера відступити до Намюру, і потім бажав обвалитися на Веллінгтона; але Їй, спрямований на Катр-Бра, натрапив на бригаду царевича Саксен-Веймарского й. уважаючись, що має справа з усією англ. армією, загальмував; війська французького центру теж не просунулися вперед. Блюхер ще раніше віддав наказ своїм корпусам відходити на Флерюс, Мазі, Намюр і Ган. Відомості, зібрані до вечора 15 червня, примусили Наполеона вважатися, що пруссаки прагнуть зосередитися cевернее й східні Флерюса, а англо-голландці пробують стягтися в Катр-Бра. На підставі цих відомостей, Наполеон віддав наказ трьом корпусам рушити на сдедующий денек ( 16-го) на Сомбреф і штурмувати Блюхера, а Нею- заволодіти Катр-Бра й потім направитися проти тилу й правого крила пруссаків.