Провінція раділа; фермери й робітники переходили на сторону Наполеона, власного "рятувальника". 10 березня Наполеон був уже в Ліоні, де формально прийняв титул правителя, а вечірком 20 березня прибув у Тюльери. Володар біг у Гент. Повернення Наполеона з'єднало проти нього всю Європу. 13 березня представники держав оголосили Наполеона поза законом; був відновлений шомонский трактат. Кур'єри, послані Наполеоном до європейських дворів, не були прийняті. Наполеон вжив енергійних заходів для захисту: він призвав на службу всіх офіцерів, що полягали у відпустці, і боєць. Підготовка до війни велася паралельно з турботами про організацію уряду. Доводилося зважати на вимоги лібералів, тому що, за словами Наполеона, "слабеньке, агресивне цивілізації уряд привчив люд до самозахисту". 24 березня скасована була цензура, опосля чого ж Францію наводнювали політичні брошури; звідусіль надсилалися проекти новітньої конституції. Було утворено нове міністерство, посередині якого виділялися імена Фуше й Карно, очевидних супротивників Наполеона. Міністром юстиції був Камбасерес, грошей - Придатний, канцлером казначейства- Моллиен, військовим міністром- Даву, морським - Декре, міністром иностр. справ - барон Бассано. Правитель наблизив до для себе Бенжамена Констана, вождя лібералів, що написав проти Наполеона, перед самим його приїздом у Париж, агресивну статтю. Наполеон доручив йому складання конституції, запевняючи його у власних ліберальних поглядах. Декрет про созвании департаментських вибіркових колегій був підписаний Наполеоном ще в Ліоні, 13 березня. Складена Б. Констаном конституція була видана, за бажанням Наполеона, як "доп акт" (acte additionnel) до колишніх конституцій VIII, Х и XII рр., але вона не мала з ними нічого загального. У суті, вона наближалася до хартії 1814 г., затверджуючи презентабельне правління й відповідальність міністрів, повторюючи фрази про волю совісті, про персональну волю. Провини печатки представлялися веденню звичайного суду присяжних. Загалом, новенька конституція була зустрінута войовничо. В індивідуальності були незадоволені скасуванням обіцянки зібрати "травневе поле". Щоб додати власної конституції вдача державної санкції, Наполеон удався до плебісциту, оприлюднивши 22 квіт. "доп акт". 1532572 голосу були подані за акт, 4802 проти, але надзвичайно майже все втрималися від подачі голосу. Публічний світогляд був настроєний войовничо проти диктаторського методу дарування Франції політичної волі. Наполеон валився скликати палати. На 26 травня в Парижу були скликані делегати від вибіркових колегій для з'ясування результатів плебісциту й для присутності на торжестві "Травневого поля". 1 червня відбулося ходульне торжество, що викликало своею театральністю обурення маси й глузування аристократів. 3 червня зібралася палата депутатів. На вибори йшли без полювання, люд зайняти був ідеєю про війну. У власній тронній мові 7 червня Наполеон заявив, що їм "починається конституційна монархія". Але імператорові ніхто не вірував, та й сам він, зустрічаючи супереч, повсевременно дратувався; у душі він залишався колишнім тираном.