У стародавності С. виготовлявся з льна й був білосніжного кольору, на що показує одне з його найменувань- alba (білосніжна одежинка). Цьому кольору С., як кольору одягів ангельських, відповідає й те загадкове знаменование, яке з'єднують із ним учителі церкви. С. знаменує світле життя, що облачаються в нього, пригадує про ту чистоту й непорочності, з якої служителі Божии повинні проходити своє найвище служіння, і виражає їхню духовну задоволеність про Господа, що внушаемую чистотою життя. Це знаменование виражається в молитві, що читається при одяганні в С.: "зрадіє душа моя про Господа, облече бо мя в ризу порятунку й одежинкою веселия одея мя". Ця одежинка засвоєна всім трьом ступеням священства, тому що від них потрібна одноманітна чистота життя. У неї облачаються також иподиаконы й, по благословенню єпископа, читці й співаки. В архієрея й священиків С. робиться обширнее й просторіше дьяконского і йменується подризником, тому що перебуває під іншими ризами, ними, що надіваються. Час від часу нашиваються стрічки на боках і рукавах С. узи, що знаменують собою ті, якими був зв'язаний Рятувальник перед Каиафой і Пілатом, і кров, що минула з ребра Його. Розрізи під рукавами С. нагадують про прободенном ребрі Рятувальника. Оплечья на С., з інших матерій або інших квітів, означають виразки від биття на раменах Рятувальника. Уявите собі один факт про те, що див. В. І. Долоцкий, " Про священні одяги" ("Христ. Читання", 1848, ч. I); архим. Гаврило, "Керування по литургике або наука про православне богослужіння" (Твер, 1886); І. Лебедєв, "Наука про богослужіння православної церкви" (М., 1890); Еп. Нестеровский, "Литургика або наука про богослужіння православної церкви" (Курськ, 1895).
100 днів (Les cent jours)-так йменується вторинне царювання Наполеона I у Франції. Проживаючи у вигнанні на півострів, Ельбі, Наполеон зірко дивився за справами Франції, знав про невдоволення, збуджений у люд і в армії обскурантистською політикою Бурбонов, а також про розбрати на віденському конгресі. Проти Людовика XVIII улаштовувалися комплоти; у різних місцях спалахували заколоти, 26-го лютого 1815 г., на чолі малеханькой армії (1600 чіл., з 80 кіньми й декількома пушками), Наполеон направився у Францію й 1 березня висадився на березі Жуанвильского затоки. Похід його скоро перевтілився в тріумфальний хід. Ухвалюючи міське начальство й людей у Гренобле, Наполеон розгорнув перед ними свою політичну програмку. Він з'явився "звільнити Францію від образ із боку дворян, що вернулися, забезпечити селянам вільне володіння їх землями, відстояти добуті революцією соціальні придбання проти меншостей, що прагне повернути станові привілеї й феодальні права минулого століття. Бурбонская монархія обґрунтувала свою нездатність отрешиться від власної гіршої опори, - духівництва й дворян. Соц справа революції можливо зміцнена лише династією, зобов'язаної своїм троном революції". Він отрешался від завойовницьких планів, обіцяв віддати Франції мир зовні й волю снутри, покорливо схилявся перед запопадливістю французької цивілізації до конституційного правління.