миль у годину. Цей фуррор був забезпечений з'єднанням в "Ракеті" наступних критерій: 1) випуску, що відробив у циліндрі пари в димар, що сприяє посиленню горіння вогню в паровозному топленні; 2) застосуванням трубчастого казана, придуманого Бутсом у Великобританії, завдяки якому більша частина придбаної теплоти йде на паротворення. Із цього часу С. управляв будівлями важливих сталевих доріг у Великобританії, будував для їхньої машинки й нерідко, для даної ж мети, був запрошуємо в інші країни. см. Smiles, "The life of George S." (новий. изд. Лонд., 1884).
Стиль, у нарисних мистецтвах і в їхніх застосуваннях до ремесел і індустрії - совокупа особливостей загального виду добутку і його деталей, малюнка й розташування його частин, його фарб, орнаментації й усього виконання - особливостей, у які виражаються дух того або іншого народу й пануючий смак того або іншого часу. Так, напр., в архітектурі різняться, відносно народностей, С. єгипетський, давньогрецький з його доричної, іонічної й коринфскою галузями, этрусский, римський, візантійський, мавританський і ін.; відносно часу - С. романський, готичний, відродження, бароко, рококо, імперії та ін. С. народжується сам собою залежно від вимог побуту й ходу історичному життя народу, складаючись із, що винаходиться, що є посередині нього професійними живописцями й із запозичень від, що примикають народів. Що коли утворювався таким природнім методом С. уже здавна віджило власне століття, пізніша художня творчість часта ворачивается до нього ; так, напр., донині будуються будови в грецькому й інші С. минулого часу, уживаються орнаменти С. відродження, рококо та ін., виготовляються предмети кімнатного оздоблення в С. імперії в т.п. У схожих добутках С. буває "незаплямованим", коли в них немає нічого такого, що не відповідало б йому, і всі його елементи є на власному місці, у незміненому виді й у винному співвідношенні меж собою. Напроти, С. йменується "нечистим", коли в нього введені елементи, узяті з інших стилів, перекручені або довільно придумані творцем добутків. Не вважаючи духу народу й смаку часу, у кожному художньому творі відбивається особливість його виконавця й притім тем потужні, чому значимі дарування край нього . Звідси відбувається, що величні й видатні живописці роблять кожний свої особливі С., яким заурядно наслідують учні й послідовники цих майстрів. Б схожих варіантах, замісце слова "С. ", можна вживати термін "манера".
Стихар - священна одежинка, рівна, довгувата, із широкими рукавами. Найменування своє С. одержав від грецького слова sticov - стих, рядок, рівна лінія. У стародавності одежинка ця відома була під майже всіма найменуваннями, напр.: sticarion, alba, tunica. Практично всі ці найменування означали повсякденну нижню одежинку, яку в стародавності носили чоловіки й подружжя. Церква християнська прийняла цю одежинку в число священних по еталону старозавітної священникової одежинки, відомої під іменуванням хітона або в первосвящеників - подира. С. перебував у загальному вживанні у всіх старих церквах.