бувають:
I. За формою междоузлий і вузлів: 1) циліндричні (рядова форма), 2) ниткоподібні (коли междоузлия надзвичайно тонкі й надзвичайно довгі), 3) вузлуваті (коли междоузлия тонкі, а вузли роздуті, напр. у зонтичних, гвоздикових і ін.), 4) членисті (коли вузли найбільше або найменш розділені від междоузлий, так що С. стає ламким, напр. в Salicornia, хвощів), 5) крилатий (коли листи низбегают по С.).
II. По напрямкові розрізняють: 1) прямі С., 2) вигнуті на право й на ліво, 3) колінчаті (коли междоузлия розміщені під кутом друг до друга, напр. в Alopecurus geniculatus), 4) пониклі, 5) нагнуті, 6) кучеряві на право або на ліво, 7) лазячі, 8) прямостоячие, 9) простягнені або лежачі, 10), що піднімають, 11) повзучі. С. другого та ін. порядку, тобто вітки бувають: 1) притиснуті до С., 2) віддалені (відстовбурчені) тоді й або 3) прямі , або 4) горизонтальні, або 5) плакучі. Зрештою, розрізняють ще наступні форми С.: 1) товстий, наймогутніш, що одревесневший С. - стовбур (truncus); у дерев (стовбур гілкується лише нагорі), у чагарників ( гілкується , починаючи із самого низу) і в напівчагарників (стовбур такої ж, як у чагарників, але вітки через рік або два відмирають і бувають не довше метра). 2) Колонообразный С. (caudex) - товстий, наймогутніш, що одревесневший довголітній С. ( тобто стовбур), заурядно не гілляст, що несе на верху корону більших листів (у сагових пальм, у віялових, пір'ястих пальм, у деревоподібних папоротей). 3) Трав'янистий С. фактично (caulis); він йменується 1) стрілкою (scapus), коли він не гіллястий і несе листи лише при корені, а нагорі завершується квіткою або суцвіттям, 2) батогом (вусом, flagellum), коли він ниткоподібн, що стелиться по землі, слабенький, що й укорінюється у вузлах, 3) соломиною (culmus) у злаків. Необхідно підкреслити те, що с. має час від часу інше призначення й, відповідно до цього, змінюється його форма і його будова. Так, якісь вітки ухвалюють на себе захист рослини від нападу звіриних; тоді вони, стало бути, стають безлистными й перетворяться в колючки (aculeus), напр. у терну, глоду; в інших рослин вітки допомагають С. чіплятися за підпірку й перетворяться у вусики або завитки (cirrhi), напр. у винограду, страстоцвета. Служить С. також органом, за допомогою якого рослина перезимовує, тоді й він перетвориться в бульбу (tuberus), напр. у картоплі, шафрану, цибулинку (bulbus), напр. у лілії, кореневища (rhizoma), напр. у касатика й мн. ін. Сприймає на себе С. і функції аркуша й стає тоді плоским, представляючи так назыв. кладодії (у спаржі, Ruscus і в ін.). С. виникає в рослинному королівстві досить рано, а конкретно в мохів, але в них він буває дуже маленьким і надзвичайно звичайної будови; так у ньому не розбудовується судинно-волокнистих пучків і тільки в центрі його перебувають витягнуті в довжину клітки - волоконця, які й служать для проведення живильних речовин.
С. Р.
Стебут (Іван Олександрович)- заслужений доктор, публічний діяч, письменник і практик по сільському господарстві. Рід.