Цей найвищий духовний лад С. і його кружка раніше всього позначився в екзальтованому усвідомленні шеллингианства, що прийняв у кружку С. розцвічення швидше релігійної думки, чому сухої схеми, тим більше, що шеллинговский пантеїзм і сам по для себе більше містив частин поетичних, чому чисто філософських. У вопросцах мистецтва настрій С. і його кружка позначилося в незвичайно більших вимогах, пред'явлених до сучасної літератури й сучасному театру, і в ненависті, що випливала звідси, до всього липового й вульгарного. При нелюбові самого С. до журнальної, ну й вообщем літературної діяльності, у поточній літературі виразником духовному життя кружка з'явився не він, а Бєлінський. Паралельне дослідження переписки С. і перших томів соч. Бєлінського, що обіймають 1834 - 37 рр., указує, що величному шукачеві правди належить непорівнянний сяйво його натхненних статей, але саме містило новітніх думках, в ім'я яких він виступив, раніше було формульовано С. у листах до друзів і гурткових бесідах. В 1837 г. сухота, що починається, і спрага прикластися до самого джерела філософського пізнання викликали від'їзд С. за кордон. Він довгостроково живав у Берліні, де вступив у тісне спілкування з его доктором, що духовно полюбив, філософії, гегельянцем Вердером. У цей час у сферу його привабливості потрапив Тургенєв. Необхідно підкреслити те, що в 1840 г. 27-літній С. загинув в італійському місті Новини. Ранешняя погибель його зробила класне впечатленье на друзів його, але вкупі з тим вона незвичайно гармонічно закінчила красу його виду. Et rose, elle a vecu рє que vit une rose - l'espace d'un matin, вимовив французький поет про загиблу в кольорі дет даму. Духовна врода С. була теж власного роду ароматною квіткою, яка могла б і видихнути при найбільш життєвих критеріях, як видихнув пізніше ідеалізм інших членів його кружка. Зараз же, завдяки трагізму долі С. і цілісності залишеного їм спогаду, ім'я його стало талісманом для всього покоління 40-х років і зробило бажання наблизитися до нього по моральній вроді. Порівн. Герцен, "Колишнє й Думи"; Анненков, "Микола Володимирович С. і його переписка" (М., 1857); Добролюбов, "Соч." (т. 2); А. Станкевич, "Т. Н. Грановський"; К. Аксаков, "Мемуари студентства", в "Деньке" 1862 г., №№ 39 і 40; Тургенєв, " 1-ое збори листів"; Борсуків, "Життя й праці Погодина"; Пипін, "Бєлінський"; "Повне Собр. Соч. Бєлінського" під ред. С. А. Венгерова, примітки до I і III тт.
С. Венгеров.
Стапель - похила площина, на якій будують суду; С. блоки - деревні бруси, набрані у формі трапеції відомої величини й скріплені меж собою; служать на С. підставками для судна, яке лежить на їхнім кілем.
Старов (Іван Єгорович, 1743 - 1808) - конструктор, в 1755 г. був прийнятий у вихованці московск. інституту, через рік переведений з нього в гімназію при спб. академії й в 1758 г. зробив в учні академії худий. Закінчивши в ній курс, з 1762 по 1768 г. подорожував за кордоном у якості пенсіонера академії й долее всього залишався в Римі. Після повернення власному в Спб., за проект будови для кадетського шляхетского корпуса, був визнаний в 1769 г.