Тому що краплі виступають на стелі по найбільше або найменш прямолінійним тріщинам, то трубки або конуси час від часу розміщаються правильними рядами. Згодом окремі трубки такого ряду, рівномірно подовжуючись і товщаючи, з'єднуються меж собою й утворюють цілі завіси, що спускаються зі стелі печери. Сиим напливам, що наростають зверху вниз, і привласнюють фактично заголовок сталактитів. Кожному С. точно відповідає на підлозі печери зовсім подібна маса осаду, внаслідок падіння на неї зверху крапля зростаюча, що знизу вгору й одержала заголовок сталагміта. Зростаючи безперериване, протягом століть, на зустріч друг дружку, С. і сталагміти з'єднуються меж собою, те утворюючи незвичайної форми стовпи або колони, те навіть перегороджуючи печеру на окремі камери. Внаслідок власної дуже різної форми сталактитові утвори привласнюють незвичайну красу якимсь так іменованим сталактитовим печерам, з яких славляться на Заході Адельсбергская й Аггтелекская печера в Австро-Угорщині, Лазуревый грот на про-ве Капрі, Антипаросская печера в Грецькому Архіпелазі і якісь печери Криму, поетично описані Марковым у його "Нарисах Криму". Ріст С. в одних варіантах так неспішний, що написи, виготовлені на С. якихось печер в XIII і XIV столітті, з тих пор встигнули покритися лише вузьким прозорим шаром вуглекислої перевести. В інших варіантах С. виростають досить стрімко й утворюються, так сказати, на наших очах: напр., зі зводів кам'яного мосту в м. Юр'єві спускаються С. до 0,3 м. длиною; досить значимі С. можна творити також і на нижній поверхні Миколаївського мосту в С. Петербургові, побудованого порівнянне не дуже давно, до сталактитових утворів, як більшість із нас звикло говорити, якісь учені відносять вапняні порожні трубочки, що представляють підсумок відкладання вуглекислого кальцію в тих канальцях, які залишаються в якихось гірських породах (лес) на місці зотлілого корінь рослин. Сюди ж можуть бути віднесені унікальні порожні напливи бурого залізняку кулястої або невірної форми, з надзвичайно тонкими верстатами, що відкладають близько корінь рослин у якихось пт Закаспійського краю й в ін. місцевостях.
Б. Уявите собі один факт про те, що й.
Станкевич (Микола Володимирович) - глава відомого в історії нової російської літератури "кружка Станкевича". Рід. в 1813 г. у с. Удеревке, Острогожского в., Вороніж. губ., у багатій поміщицькій родині. Закінчив курс на словесному факультеті москов. унив. Час його студентства (1831-34) збігається з переворотом у внутрішньому житті столичного інституту, коли із професорської кафедри, замісце колишнього одноманітного читання старенькых зошитів, почулося живе слово, стремившееся задовольнити потребам, що народжуються, життя. Більша зміна відбувалася й у столичному студентстві: студент із бурша перетворювався в юну людину, поглиненої вищими рвениями. Колишні патріархальні характери, коли московські студенти найбільше всього займалися пияцтвом, буйством, задиранием перехожих, відходять в область переказів. Починається утвір посередині столичних студентів затісно згуртованих кружків, що бажають довідатися для себе вопросцы моральні, філософські, політичні.