Орбіти всіх С. дуже близькі до кіл. Значимий ексцентриситет мають тільки орбіти Місяця й зовнішніх С. Сатурна ( особливо Гіперіона). Усім відомо про те, що площини орбіт С. Марса, Юпітера, Сатурна практично збігаються із площиною екватора планетки. Цей факт пояснений на теоретичному рівні: стиск планетки тримає С. у площині її екватора. Місяць, а також самий зовнішній С. Сатурна - Япет відносно більш вилучені від власних планет, і тому є винятком з нареченого правила. За аналогією вважають, що орбіти С. Урана й Нептуна збігаються із площинами їх екваторів (спостереження не дали ще вказівок на положення осей обертання цих планет). Загальна площина орбіт С. Урана близька до перпендикулярності до орбіти планетки; не вважаючи того ці С. (точно також як і С. Нептуна) рухаються по напрямкові, оборотному тому, по якому рухаються інші тіла в сонячній системі. Япет, також С. Юпітера міняють власний сяйво, при чому потускнение наступає постійно в одній і тій же частині орбіти. Тому що це залежить, можливо, від чорних плям на поверхні цих С., то вони, подібно Місяцю обертаються близько власних осей, у той же самий період часу як обертаються навколо планетки. Необхідно відзначити те, що закон рівності часів обертання й відозви поширюють і на все С. Дуже важливі для теорії руху С. спостереження їх затьмарень: С. зникають, потрапляючи в тінь, що відкидається планеткой. Ці спостереження дуже легкі для С. Юпітера; але лише в новітній час удалося пронаблюдать кілька затьмарень С. Марса й Сатурна. З порівняння часу відозви С. з їхніми відстанями до планетки виводиться її маса. Більш вивчені рухи перших 4 С. Юпітера. Лаплас указав, що три внутрішні становлять дуже захоплюючу систему. Їхні середні рухи перебувають в ординарному співвідношенні. Вони не можуть бути відразу всі три по одну сторону планетки. У русі всіх 3-х існує нерівність із періодом в 437 днів. Інша загальна періодична зміна довготи Лаплас іменував лібрацією. Рух 4-ого, самого вилученого С. аналогічно руху Місяця. 5-ый, знову відкритий С. так близький до Юпітера, що його рух не достатній залежить від системи інших С. Ще більше ентузіазму й проблем, з погляду небесної механіки представляє система С. Сатурна; він ще найменш вивчений. Переважний вплив там має Титан, маса якого далеченько перевершує маси інших С. Від його притягання залежать дуже відповідні індивідуальності в русі зовнішніх С. - Гіперіона і Япета.
В. С.
Спячка - схоже сну стан, у який упадають майже всі звірині в зимовий час у помірному й прохолодному климатах і в літнє - у тропічному. С. характеризується загальним зниженням життєдіяльності організму, що дозволяє, у варіантах більш найглибшого сну, залишатися звіриному протягом найбільше або найменш довгого часу без їжі. Неодмінно, що С. - явище, вироблене добором, як корисне для годиться, тому що дозволяє звіриному переносити період брак кормів без шкоди для організму. Глибина С. і ступінь придушення актуальних дій різні в різних форм. У С. упадають, можливо, усі зимуючі безхребетні, але щодо цього немає достатніх спостережень.