св≥домост≥, або ж т≥лу може бути приписана в≥дносна д≥йсн≥сть. јбсолютним —. можна йменувати той напр¤мок, ¤кий душу розгл¤даЇ ¤к субстанц≥ю, а т≥ло ¤к незапл¤мована вистава. ¬≥дносним —., що наближаютьс¤ до дуал≥зму, можна йменувати той напр¤мок, ¤кий визнаЇ за т≥лом самост≥йне ≥снуванн¤, але розгл¤даЇ т≥ло ¤к продукт духовноњ д≥¤льност≥. ≤нш≥ форми —., що розгл¤дають т≥ло ¤к множинн≥сть субстанций однор≥дних з душею, або ж ¤к осередок духовноњ д≥¤льност≥, - наближаютьс¤ до мон≥зму, тобто до визнанн¤ одного субстанц≥ального бутт¤ з р≥зними сторонами д≥¤льност≥, що представл¤ютьс¤ занию зворотними. ѕрикладом абсолютного —. може служити навчанн¤ Ѕеркли. ƒо в≥дносних сп≥ритуал≥ст≥в сл≥д в≥днести јристотел¤ з його в≥домим визначенн¤м душ≥ ¤к "першоњ энтелехии ф≥зичного т≥ла, здатного до житт¤"; це визначенн¤ розгл¤даЇ в≥дношенн¤ душ≥ до т≥ла ¤к в≥дношенн¤ форми до матер≥њ, д≥¤льност≥ до здатност≥; душа привласнюЇ форму т≥лу й своею д≥¤льн≥стю робить т≥ло. ‘ормулу јристотел¤ повторюЇ ‘ома јквинат (з, ¤к заведено, ¤кимось, вообщем, наближенн¤м до дуал≥зму) ≥ майже все з нов≥тн≥х психолог≥в, напр.  арус, Ўуберт, Ѕурдах, частково ‘ихте молодший ≥ ≥н. ƒинам≥чна думка на душу виразив Ћейбниц, а за ним √ербарт ≥ Ћоце. «рештою ‘ихте старший (≥ частково Ўопенгауэр) дивитьс¤ на душу ¤к на д≥¤льн≥сть, на т≥ло ¤к на виставу або ¤вище св≥домост≥. ƒивитис¤ за р≥зними формами —. у нов≥тн≥й ф≥лософ≥њ значило б написати целую ≥стор≥ю нов≥тньоњ ф≥лософ≥њ, тому що вс¤ вона найб≥льше або найменш перейн¤та сп≥ритуал≥стичними тенденц≥¤ми, схожими ≥деал≥зму й агресивними матер≥ал≥зму. Ќа користь —., ¤к тенденц≥њ, можна привести багато р≥зних резон≥в, ≥ вигоди теоретична й практична —. дуже значн≥. ¬-1-’, анал≥з п≥знавальних д≥й говорить за —. ≥ проти матер≥ал≥зму; начебто б ми не дивилис¤ на п≥знанн¤, тобто ¤к на процес, що даЇ нам т≥льки вистави, або ж ¤к на процес, що знайомить нас ≥з самими предметами, у вс¤кому раз≥ це процес, що ц≥лком належить духовному св≥домому житт¤, н≥ не багато не схожий на механ≥чн≥ процеси навколишнього св≥ту. јле залишивши осторонь гносеолог≥ю й стаючи на ірунт самих факт≥в, прийде сказати, що й тут деф≥цитн≥сть механ≥чного св≥торозум≥нн¤ примушуЇ перейти на точку зору телеолог≥чн, що випливаЇ ≥з —. ѕроцеси актуальн≥ й св≥дом≥, розгл¤нут≥ не ≥з зовн≥шньоњ точки зору, примушують представити в т≥л≥ й вообщем у природ≥ ≥н≥ц≥ативний початок, що творить зг≥дне бездоганним початкам, а не по зовн≥шн≥х причинах. ¬еличезна к≥льк≥сть факт≥в, що ставл¤тьс¤ до цього вопросцу, з≥бране в √артмана в його "‘≥лософ≥њ беззв≥тного". «рештою, виход¤чи з переконань —. можна захищати волю, ¤к властив≥сть людського духу (не в зм≥ст≥, природно, свободи вибору) ≥ таким методом в≥дшукати доступ до розв'¤зку практичних ≥ рел≥г≥йних вопросцев. ¬ообщем говор¤чи —., ¤к теор≥¤ найб≥льш широка й объемлюща¤, може визнати за механ≥чною думкою ¤кесь значенн¤, але не напроти. ” детал≥зованому проведенн≥ погл¤д≥в —. не можна, але, не в≥дзначити ≥стотних проблем.  оли не можна спростовувати здатност≥ сп≥ритуал≥стичного тлумаченн¤ факт≥в природознавства, то в теж час не можна затверджувати й необх≥дност≥ у вс≥х вар≥антах такого тлумаченн¤, що спочиваЇ на висновку за аналог≥Їю: неодм≥нно, що аналог≥¤ не повна; ¤вища руху речовинних часток наст≥льки ж багато по¤снюютьс¤ з погл¤ду атом≥стичноњ теор≥њ, ¤к ≥ виход¤чи з переконань монадолог≥њ, меж тем у з'¤суванн≥ вдач≥ внутр≥шн≥х ¤вищ природи сам≥ —.