¬они р≥зн¤тьс¤ значительною ст≥йк≥стю стосовно впливу на њхн≥х р≥зних неспри¤тливих критер≥й (найвищоњ або низкою температури та ≥н.) ≥ тривалий час збер≥гають свою здатн≥сть до руху, запл≥дненн¤ та ≥н.
—пинна сухотка - хвороба спинного мозку (tabes dorsalis або просто tabes). ≤з вченн¤м про —. сухотц≥ з'Їднана величезна к≥льк≥сть теоретичних вопросцев, що мають ≥стотне значенн¤ дл¤ ф≥з≥олог≥њ спинного мозку. ¬ анатом≥чному в≥дношенн≥ —. сухотка представл¤Ї часткове хворобу спинного мозку: при н≥й ≥з всестал≥стю дивуютьс¤ задн≥ б≥лосн≥жн≥ стовпи його. «акладений у њхн≥ нервов≥ волокна атрофуютьс¤, знищуютьс¤, а на њхн≥м м≥сц≥ розбудовуЇтьс¤ сполучна тканина, що не несе нервових функц≥й. ÷ей процес, що прот≥каЇ дуже марудно, йменуЇтьс¤ переродженн¤м або склерозом, ≥ тому що уражен≥ њм в≥дд≥ли спинного мозку ухвалюють с≥рувате розцв≥ченн¤, то з анатом≥чноњ крапки зор≥ —. сухотка йменуЇтьс¤ с≥руватим переродженн¤м або склерозом задн≥х стовп≥в. Ќе вважаючи даноњ дл¤ нас основноњ знах≥дки розкритт¤ нездоров, що страждали —. сухоткою, ви¤вл¤Ї також конф≥гурац≥њ у вигл¤д≥ переродженн¤ й атроф≥њ в задн≥х кор≥нц¤х спинного мозку, у м≥жхребетних вузлах, ≥ дуже нер≥дко в с≥руват≥й речовин≥ спинного мозку й в окремих периферичних нервишках, б≥льшою м≥рою чутливих. «аур¤дно б≥льш р≥зк≥ конф≥гурац≥њ в≥дбуваютьс¤ в нижньому в≥дд≥л≥ спинного мозку, ≥ зв≥дти вони поширюютьс¤ у висх≥дному напр¤мку, при чому час в≥д часу дивуютьс¤ також ¤к≥сь в≥дд≥ли довгастого й мозку; особливе значенн¤ маЇ поширенн¤ процесу на зоров≥ нервишки, тому що це виражаЇтьс¤ втратою зору. «розум≥ло, що при наст≥льки широк≥й анатом≥чн≥й поразц≥ р≥зних в≥дд≥л≥в центральноњ й периферичноњ нервовоњ системи, кл≥н≥чна картина —. сухотки складаЇтьс¤ з дуже р≥зних хворобливих ¤вищ. « њхн≥ ¤к≥сь становл¤ть незм≥нн≥, катигоричные симптоми, ≥нш≥ ж, хоча й нер≥дко зустр≥чаютьс¤, але не наст≥льки ≥стотн≥. Ѕ≥льш принциповий ≥ в≥дпов≥дний симптом —. сухотки Ї розлад комб≥нац≥њ рух≥в, називане атакс≥Їю (ataxie), спостережуване до цього всього й у майже вс≥х вар≥антах т≥льки в нижн≥х к≥нц≥вках. —уть цього ¤вища пол¤гаЇ в тому, що порушуЇтьс¤ механ≥зм ≥ннервац≥њ мускул, потр≥бний дл¤ правильного виконанн¤ рух≥в ≥ дл¤ п≥дтримки р≥вноваги т≥ла. ÷ей механ≥зм працюЇ автоматом, без рол≥ св≥домост≥.  оли напр. нам необх≥дно йти, то ми п≥дн≥маЇмо ногу, ставимо њњ вперед, пот≥м п≥дн≥маЇмо й пересуваЇмо ≥ншу, при чому ми по свавол≥ м≥н¤Їмо розм≥р ≥ швидк≥сть кроку; але обоп≥льне в≥дношенн¤, що скорочуютьс¤, що й розслаблюютьс¤ мускул, що вимагаЇтьс¤ дл¤ певноњ ходьби, установлюЇтьс¤ саме собою, беззв≥тно, ≥ точно також автоматом при кожному кроц≥ в≥дбуваЇтьс¤ ц≥лий р¤д м'¤зових скорочень ≥ розслаблень дл¤ перем≥щенн¤ центру ваги т≥ла. ѕри —. сухотц≥, внасл≥док переродженн¤ задн≥х стовп≥в спинного мозку, автоматична передача ≥мпульс≥в до мускул≥в, потр≥бна дл¤ правильноњ гри цього механ≥зму "координац≥њ", порушуЇтьс¤, ≥ тому виникаЇ типовий розлад сто¤нн¤, ходи й р≥вноваги т≥ла. Ѕажаючи ступнути вперед, нездоровоњ п≥дн≥маЇ ногу дуже високо або кидаЇ њњ уб≥к; коштуючи, в≥н не може привести центр мас власного т≥ла у в≥дпов≥дн≥сть ≥з опорою н≥г, ≥ тому при зрушених ногах валандаЇтьс¤ й нав≥ть падаЇ; коли в≥н ≥де з велике розставленими ногами й пильно дивитис¤ очима за власною ходьбою, то в≥н аби¤к совладевает з порушенн¤м координац≥њ; в ≥мл≥ ж або при закритих очах в≥н пересуваЇтьс¤ дуже непевно.