Вообщем, не дивлячись на поразки, С. зберігала волю й заподіювала Македонії значимі утруднення. Так, С. удалося утворювати проти Антигонів Гонаты і його союзників этолян широкий альянс. Загальна ворожнеча до Пирру тимчасово примирила С. з македонським царем, але по погибелі Пирра боротьба відновилася, тому що Антигони підтримували пелопонесских супротивників С., конкретно мегалопольцев, аргосцев і мессенян. До союзу, зробленого С., приєдналися й Афіни. У так іменованої хремонидовской війні спартанці діяли проти пелопонесских союзників Антигонів. У битві під Коринфом (265-264) умер спартанський правитель Арей (онук Клеомена II, нащадок Акротата). Така ж доля зрозуміла і його спадкоємця Акротата, він упав при нападі на Мегалополь, а утворений спартанцями альянс скоро розпався. Меж тем у Пелопоннесі утворювалася новенька значима політична сила - ахейский альянс, з якої довелося вважатися Спарті. Не для кого не секрет те, що ослаблення С., що ясно позначилося в значимих територіальних втратах і у втраті колишнього політичного впливу в Греції, до цього всього роз'ясняється внутрішніми змінами, що відбувалися в ній протягом V і IV століть. Цілий ряд обставин рівномірно приводить у С. до розкладання маси "рівних". Розкладання позначається в утворі останньої економічної нерівності посередині спартиатов. Більша маса землі зосереджується в деяких руках, у те час як поруч із сиим з'являється маса незабезпеченого й незадоволеного спартиатского пролетаріату. Цей процес відбувається досить стрімко. Уже опосля греко-перських війн рівнина Эврота й практично вся Мессения належали ( по обчисленню Бэлоха, у його "Історії Греції") тільки півтора тыщам власників, посередині яких було відоме число надзвичайне більших, більша частина ж мало маленькі ділянки. У наступному сторіччі Аристотель (в "Політику") отрисовывают таку картину економічного стану С.: земля перебуває в руках деяких, при цьому в одних її надзвичайно багато, в інших зовсім не досить; близько 2-ух п'ятих усієї землі належить дамам, що ведуть шикарне й розпущене життя. Зрештою, перед реформами Агиса IV і Клеомена III (спочатку 2-ой половини III століття) у С. залишалося менш семисот спартиатов, у тому числі тільки близько сотки землевласників (не потрібно, вообщем. забувати, що місце спартиатской області на той час суттєво поменшалося, завдяки втраті Мессении, Кинурии й верхів'їв Эврота). У тіснуватому зв'язку із сиим зосередженням поземельної приналежності зауважується незмінне зменшення числа повноправних людей, зобов'язаних військовою службою: до 418 г. здатних носити знаряддя було вже найменш 5000 людей, а в часи Аристотеля лити близько тыщи, що примушує спартанський уряд посилено затягати до військової служби периэков і навіть ілотів; доводилося масами звільняти крайніх і робити їх гоплитами (неодамоды). Причинами концентрації землеволодіння в С. є: природня нерівність народжуваності в різних родинах, законодавчі стиснення волі розпорядження землею, відсутність у спартиатов занять, які давали б можливість збирати запасні засоби.