розповзаються усе далі й далі. Греко-перські війни з'єднали їх на час в одному загальному зусиллі, але потім вони ж привели до ще більшого загострення відносин меж ними. Спочатку боротьби з Персією гегемонія належала С., і вона зробила важливу послугу Греції й усьому населенню землі. Але хід боротьби з Персією ясно вказував на те, що для забезпечення власної незалежності греки повинні стати панами на море, а ця задачка була не під силу землеробської С. Створення афінської симмахии віддало новітню їжу суперництву С. і Афін. Уже в половині V в. воно привело до збройного зіткнення, укладене тоді перемир'я виявилося недовговічним, і в 431 г. спалахнула пелопонесская війна. Наступну зовнішню історію С., історію її відносин до інших грецьких держав і до Персії. Перемога над Афінами недешево коштувала Спарті й роз'яснялася в значимому ступені невдоволенням афінських союзників проти Афін, помилками афинян і допомогою С. ( особливо валютної) з боку Персії. Ослаблення найсильнішого супротивника С. порушила політична рівновага в Греції й привело саму С. до крайностей, що викликали проти її потужне невдоволення. У Греції знову зав'язалася боротьба. Ослаблення С., що було наслідком тривалих війн і внутрішніх критерій, привело скоро до піднесення Фив. Боротьба з ними супроводжувалася млосними наслідками для С.: Мессения була звільнена від влади С., що тривав близько 3-х з половиною століть. Розмір країни сходу поменшався на одну третя частину, а меж тем С. стали загрожувати утруднення ще з боку Аркадії, де утворювався широкий альянс, на чолі якого поставлений був Мегалополь. Не дивлячись на ці втрати, С. уважала себе досить потужної, щоб відмовити Македонії у визнанні її гегемонії. Коли Пилип Македонський опосля битви під Херонее утворював загальногрецький альянс і став гегемоном грецьких сил, С. не побажала об'єднатися з ним. Тоді Пилип спустошив Лаконию й відняв у С. якісь прикордонні області: Кинурия й зберігав Аргосского затоки до Заракса відійшли до Аргосу, Денфелиатида до Мессении, Скиритида й верхів'я Эврота - до Тегее й Мегалополю. Так границі С. звузилися ще найбільше. Ворожнеча з Македонією привела до того; що коли Олександр Величний рушив на Схід, С. зав'язала стосунки з Персією . Меж Македонією й С. почалася війна. В осінню пору 331 г. македоняне, під начальством Антипатра, розбили спартанське військо близько Мегалополя, при цьому пал сам правитель С. - Агис, нащадок Архідама, онук відомого Агезелая. По погибелі Олександра почалися нескінченні війни меж його спадкоємцями, що важко відбивалися на Греції, панування над якою заперечували чужоземці. У цей час С. спозирала свою задачку в тому, щоб, зрештою, зберегти свою волю й по здатності не віддати зовнішній силі міцно затвердити свою владу в Пелопоннесі. Проведення даної нам задачки зіштовхувало С. з Македонією. Боротьба з нею нисколечко раз приводила до поразок спартанців. Так, Димитрий Полиоркет розбив царя Архідама IV (спадкоємець Эвдамида, що займав престол по погибелі Агиса) і зробив вторгнення в Лаконию.