у форм≥ виреченн¤ оракула"(™. ћейер). ≤з крайн≥м погл¤дом не можна погодитис¤, тем найб≥льше, що ми маЇмо ще старий переказ цього документа у в≥ршах. “ворцем крайнього вважаЇтьс¤ “иртей, спартанський поет VII в., що ухвалював роль в 2 мессенской в≥йн≥. «даЇтьс¤, њсти п≥дстава затверджувати, що ретра й надбавка до нењ ѕол≥дора й ‘еопомпа в≥дбивають боротьбу меж корол≥вською владою й народом, боротьбу, що зосередивс¤ близько вопросца про права апеллы. Ќа це показуЇ граматична форма ретры, у ¤кий три основн≥ пропозиц≥њ стосуютьс¤ народних збор≥в, а вс≥ попередн≥ постанови викладен≥ у форм≥ придаткових пропозиц≥й. јпеллы же стосуЇтьс¤ й приписувана цар¤м ѕол≥дору й ‘еопомпу (геро¤м 1-ой мессенской в≥йни) надбавка до ретре: " оли ж люд сприйме нер≥вний розв'¤зок (практично "криво обере"), те геронтам ≥ цар¤м стати проти ( тобто скасувати народний розв'¤зок, ¤кий вони визнають "кривим"). ” ретре ми спозираЇмо перемогу маси початк≥вц≥в усв≥домлювати свою силу "р≥вних" спартиатов. јле тривала зовн≥шн¤ боротьба (з ћессенией) привела до посиленн¤ значенн¤ цар≥в, що були п≥д час в≥йни повновладними владар¤ми, ≥ це посиленн¤ в≥дшукало дл¤ себе вираженн¤ в надбавц≥ до ретре, виготовленоњ переможними цар¤ми ѕолидором ≥ ‘еопомпом. ÷ей же факт, тобто боротьбу меж громадою р≥вних ≥ корол≥вською владою, в≥дбиваЇ на дл¤ себе й ≥стор≥¤ важливоњ спартанськоњ установи, эфората. ўодо походженн¤ эфората в стародавност≥ переважали два погл¤ди. ѕо одному, створенн¤ його, ¤к ≥ вс≥х спартанських установ, ставилос¤ до д≥¤льност≥ мудрейшего законодавц¤ Ћикурга, по ≥ншому, найб≥льш достов≥рному, эфорат виник при царюй ‘еопомпе п≥д час мессенской в≥йни. Ёфор спочатку був, можливо, один ≥ призначавс¤ цар¤ми дл¤ зам≥щенн¤ њх у судов≥й д≥¤льност≥. ÷е було потр≥бно внасл≥док росту крањни й к≥лькост≥ справ, а також внасл≥док тривалих отсутствий цар≥в п≥д час в≥йни. Ёфоры були арб≥трами в цив≥льних д≥дах (карн≥ розбиралис¤ геронтами) ≥ мали право пол≥цейського нагл¤ду. –≥вном≥рно эфорат зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д залежност≥ в≥д цар≥в ≥ нав≥ть сам починаЇ п≥дкор¤ти дл¤ себе корол≥вську владу. ≤з часом число эфоров зросло до 5 (вони становили колег≥ю), ≥ вибирати њх стала апелла. Ќеобх≥дно п≥дкреслити те, що в эфорах обираних народом на маленький строк (на р≥к) ≥з ус≥х людей, можна творити орган громади "р≥вних". ” ¤кост≥ представник≥в спартиатской громади эфоры, виступають у в≥дом≥й кл¤тв≥, ¤ку вони й царюй приносили щом≥с¤ц¤: "эфоры за м≥сто, а царюй за себе"; царюй об≥ц¤лис¤ правити зг≥дно ≥з законами м≥стечка, м≥сто ж ( тобто эфоры в≥д ≥мен≥ його) - збер≥гати в недоторканност≥ корол≥вську владу, коли правитель буде дотримувати своЇњ кл¤тви. Ќезрозум≥лий час установленн¤ даноњ нам ц≥кавоњ прис¤ги, що Ї формальним контрактом меж цар¤ми й громадою. ¬ообщем, окремоњ стад≥њ в розвитку эфората простежити нереально, за недол≥ком даних у першоджерелах. “радиц≥¤ приписувала особливе значенн¤ в ≥стор≥њ розвитку эфората эфорам јстеропу й ’илону. ’илон, относимый до числа "7 мудрец≥в", був першим эфором в 556-555 г., але щодо його д≥¤льност≥ ми н≥чого не знаЇмо, ¤к ≥ про јстеропе.