Ділянки перебували в наследном використанні родини. Неподільність майна не була неотклонима за законом, але нерідко зустрічалася в С. меж братами. Роз'яснити її можна як залишок домашньої приналежності. Неподільність володіння супроводжувалася час від часу тим, що у всіх братів була одна загальна дружина. Передумовою неподільності могла бути також труднощі роздягнули землі, населеної илотскими родинами, міцно з нею зв'язаними. Незрозуміло, дозволялось чи дробити илотские родини й господарства. Вообщем, коли навіть дроблення й допускалося, воно нерідко утруднялося економічними міркуваннями, напр., нездійсненністю ведення господарства на надзвичайно малеханьких ділянках і труднощами роздягнула при існуванні господарського інструментарію тільки в певній кількості. Спартиатские ділянки були невідчужувані, їх не можна було не даровать, не заповісти, не продавати. Даровать і заповісти (але не продавати) нерухливу власність дозволив лише закон Эпитадея, виданий уже опосля пелопоннесской війни. Існування наділів не виключало в С. великої особистої приналежності посередині авторитетних пологів. Її існування доводиться згадуванням у джерелах "багатих" спартиатов, приміром, таких осіб, які містили конячок для ристаний, а це примушує вважатися в їхні значимі засоби. Але неодмінно, що опосля завоювань, що дали державі значимий земляний фонд для наділення значимого числа людей, домінування в С. належало вже не знаті, а масі економічно забезпеченого рядового громадянства, "рівним", що служили у війську гоплитами. Лише рівномірно цілий ряд обставин привів до розкладання даної нам маси "рівних" і до утвору, з одного боку, надзвичайно більших землевласницьких станів, з іншої сторони - бідняків. Але це явище розбудовується вже пізні. Завоюванням роз'ясняється й виробіток у С. того особливого складу життя, який так довгостроково затягав до неї увага політичних теоретиків. Щоб удержати в слухняності чисельно приголомшливу масу илотства й периэков, спартиатам потрібно було розвити усередині себе постійну бойову готовність. Щоб не бути захопленими в расплох і перерізаними по одинакові, спартиаты сконцентрувалися в містечку, а це позбавляло їхній здатності господарювати. Так ствердився погляд, що спартиат не сміє займатися працею, що дають дохід. Підготовка до бою, військова служба й роль у муніципальному керуванні стали вважатися тоді єдино гідними спартиата заняттями. Направляючи все до одній меті - до вироби з людей добротних воїнів, уряд поступовий зовсім стискує особисту волю й підкоряє власному контролю все життя людей. З тих пор однієї зі специфічних особливостей С. стає поглинання особистості державою, що прагнуть до збереження цивільної рівності й простоти в стилі життя, як потрібних критерій для розвитку військових доблестей. Цими рисами роз'ясняється та симпатія, якою скористалася С. у якихось представників останніх напрямків у новий час. Для заслуги власної мети уряд починає відбирати в людей малят і з 7 років виховує їх під наглядом, що вибиралися з найкращих родин пэдономов в особливих "чередах", де вся увага зосереджується на фізичному розвитку дитинок, на загартовуванні їх і розвитку спритності, спритності й дисципліни.