У граматичному змісті під іменуванням з'єднання ми розуміємо всяке порівняння 2-ух або декількох слів або пропозицій, так що під термін С. підступають не лише сполучні часточки ( як і, так), та й розділові ( як або, або), противительные ( як а, але) і порівняльні ( як, чому). Історія походження С. в індоєвропейських мовах надзвичайно темна. Безсумнівно, варто згадати те, що лише С. пізнішого утвору піддаються етимологічному роз'ясненню. Так, напр., чим є неодмінно творит. падіж відносного займенника що, хоча - дієприслівник наст. часу дієслова бажати і т.д. Величезна кількість союзів утворювалася з додавання декількох часток, походження яких точно незрозуміло; так, альянс коли складний із часток не-же-чи, або з або і т.д. Ще ясніше синтаксичний розвиток функції С., що з'єднують пропозиції придаткові з головними. У санскритській мові головну масу придаткових пропозицій становлять пропозиції відносні, тобто, що приєднуються до основного за допомогою відносного займенника yas - "який". Поруч із цими пропозиціями є й такі, які з'єднані з основним С., але більша частина цих С. утворене від кореня того ж відносного займенника. У майже всіх варіантах ми ще ясно відчуваємо й значення такого С.: це ще не С. у своєму змісті, а прислівник, утворене від кореня відносного займенника. Цей прислівник стає С. тільки тоді, коли втрачає своє прислівникове значення й перетвориться в часточку, що служить тільки для вираження справи меж 2-мя пропозиціями. Так, напр., санскритське yatha сначало позначає " як"; коли придаткова пропозиція виражає волю або бажання мовця (це виражається умовним або бажаним нахиленням), те yatha, що коштує в такій пропозиції , уже одержує трохи інший колер, колер мети, який ми можемо виразити росіянином " як би". І в таких пропозиціях сначало видна ще зв'язок значення С. із прислівниковим його значенням, тому що в головній пропозиції ми нерідко зустрічаємо відповідний вказівний прислівник tatha "так". Прислівник yatha зовсім стає С. тоді, коли воно починає вживатися в з'єднанні з такими головними пропозиціями, де вже нереальне вживання вказівного прислівника tatha "так". Дуже хочеться підкреслити те, що тоді С. yatha одержує значення "щоб", і функція його зводиться до з'єднання головної пропозиції із придатковою пропозицією мети. Зовсім подібні процеси появи С. відбуваються й в інших мовах, при чому зауважується те ж явище, що й у санскритській мові, тобто що більша частина С. виникає з відмінків відносного займенника або із прислівників 1-го з ним кореня. Таке ж поява й церк. слов'янських С. яко, якоже й ін. і російських - що, чому, щоб і ін. Функція С. до такого ступеня може розширитися, що визначення його значення виявляється практично нездійсненним. Він стає в такому випадку як би всепридатним С., втрачаючи повністю своє первісне значення й стаючи часточкою, що служить тільки для з'єднання дуже різних придаткових пропозицій з головними. Так. напр., російський З, що може вводити так наз. доп придаткова пропозиція, що служить розвитком якого-небудь члена пропозиції (напр.