п≥рам≥дка, гроно, thyrsus, у бузку, винограду, Ligustrum; у наречених рослин крайн≥ в≥тки м≥телки заур¤дно утворюють дихазии або плейохазий); 4) дихазии або плейохазии з кистю, тобто так≥ кист≥, де кв≥тки дихази¤ми або плейохази¤ми; так≥, напр., —. у губоцветных (Labiatae), напр. у шоломниц≥ (Scutellaria), шавл≥њ (Salvia) ≥ в др.; у цих рослин кв≥тки розм≥щаютьс¤ нев≥рними колот≥вками, утворюючи на к≥нц≥ стебла й в≥ток кисть; сам≥ ж колот≥вки представл¤ють дихазии або плейохазии.
—. –.
—оц психолог≥¤. - ” систематизац≥њ абстрактних наук, зробленоњ  онтом ≥ виправленоњ ћиллем ≥ —пенсером, м≥сце психолог≥њ меж б≥олог≥Їю й соц≥олог≥Їю.  оли, з одного боку, нова психоф≥зика Ї наукою, що коштуЇ на рубеж≥ меж психолог≥Їю й б≥олог≥Їю, те, з ≥ншоњ сторони, також зобов'¤зано ≥снувати особлива наукова дисципл≥на, ¤ка так само представл¤ла б собою Їднальна ланка меж психолог≥Їю й соц≥олог≥Їю. ≤ндив≥д, ¤к такий, Ї не лише орган≥зм, та й продукт сусп≥льства, членом ¤кого в≥н Ї перед нами. ќкреме ¤ одержуЇ зовн≥ спогади не лише в≥д навколишньоњ його ф≥зичного середовища, та й в≥д ≥нших таких же ¤, тобто в≥д сусп≥льства, ¤ке Ї дл¤ нього теж власного роду средою. ” д≥йсний час у р≥зних соц науках нав≥ть особливо сильна тенденц≥¤ зводити ≥ндив≥д на середовище й творити в персональн≥й псих≥ц≥ т≥льки власного роду продукт псих≥ки колективноњ. “а й ц¤ крайн¤ розум≥Їтьс¤, природно, не в зм≥ст≥ "народного духу" романтик≥в, ¤к≥ противополагали народний дух персональн≥й душ≥, ¤к щось в≥д нењ гарне й незалежне. —. псих≥ка, ¤к ¤вище справжнього миру, не ≥снуЇ поза тою або ≥нший совокупы ≥ндив≥дуум≥в ≥ Ї т≥льки продуктом психолог≥чноњ взаЇмод≥њ одиниць.  ожний з нас випробовуЇ на дл¤ себе вплив колективноњ псих≥ки , долучаючись до нењ чрез конкретне або середнЇ сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми, але в той же час таке сп≥лкуванн¤ наше з ≥ншими ви¤вл¤Ї на њхн≥й св≥й вплив ≥ тем робить те або ≥нша д≥ю на —. псих≥ку, хоча б ц¤ д≥¤ й була найменшою. ѕервинним елементом ус≥х ¤вищ, що п≥дл¤гають досл≥дженню в —. психолог≥њ, сл≥д уважати псих≥чна д≥¤ 1-го ≥ндив≥да на ≥нший, ¤ке саме можливо дуже р≥зноман≥тним по своњх способах (жести, м≥м≥ка, мова й т.п.) ≥ не найменш р≥зним по своњх результатах. ќдин з перш, що почали систематично вчити цей вопросец - Ќ.  . ћихайл≥вський; в≥н з особливою увагою в≥дн≥с до т≥Їњ сторони такого психолог≥чного руху, ¤ка може бути виражена словом вплив.  р≥м того особливого значенн¤, ¤ке цей терм≥н одержав у г≥пнотизм≥, вплив в≥д≥граЇ большенную роль у психолог≥чному житт≥ людини. —ам психолог≥чний процес д≥¤нн¤ ≥ндив≥да на ≥ндив≥д конкретно в тому й пол¤гаЇ, що ми повсевременно беззв≥тно або св≥домо всел¤Їмо ≥ншим те або ≥нше з нашого внутр≥шнього миру й зазнаЇмо таким же впливам з боку ≥нших. ѕравда, майже вс≥ впливи проход¤ть зовс≥м без ус¤ких сл≥д≥в дл¤ нашого психолог≥чного житт¤, але ≥нш≥ викликають до дл¤ себе те або ≥нше в≥дношенн¤, тобто або негативне, або позитивне.  райнЇ ми називаЇмо насл≥дуванн¤м, ¤ке “ард нав≥ть робить таким же законом —.