покривало (involucrum); воно може складатис¤ з дек≥лькох листк≥в, а час в≥д часу нав≥ть ≥з 1-го ѕарасоль зустр≥чаЇтьс¤ дуже зр≥дка, напр. у сусака (Butomus umbellatus); заур¤дно ж парасол≥ з'Їднуютьс¤ вкуп≥, утворюючи непростий парасоль. ѕарасоль дуже схожий на щиток; цветораспускание в ньому таке ж доцентрове. √оловка (capitulum) або плет≥нка (саlathidium) представл¤Ї фактично парасоль, з дуже стовщеноњ, час в≥д часу нав≥ть розширеною загальною в≥ссю (вершиною —.) ≥ ≥з сид¤чими або практично сид¤чими, заур¤дно маленькими кв≥тами, так≥ —. у трилисника, черсака, сложноцветных ≥ ≥н. «агальна в≥сь головки, так наз. кв≥тколоже (receptaculum), буваЇ в сложноцветных плоскоњ (напр. у сон¤шника), поглибленоњ (в Carlina), опуклоњ (в Erigeron), кон≥чноњ (у ромашки) та ≥н.; поверхн¤ њњ або гладка, або ¤мчата¤, луската, пленчата¤, щетиниста.  в≥тки в головц≥ в сложноцветных або все схож≥, або зовн≥шн≥ з њхн≥ ¤зичков≥, а внутр≥шн≥ трубчаст≥. ѕри кв≥тках час в≥д часу перебувають прицветники листи, що й криють; крайн≥ утворюють навколо кв≥тколожа так наз. покривало або паволоку (involucrum). «вичайно ж, ус≥ ми дуже добре знаЇмо те, що типов≥ —. ¤кихось кропив'¤них (Urticaceae), так наз. coenanthium або hypanthodium, представл¤ють видозм≥нену головку.  в≥тколоже отут дуже розростаЇтьс¤, стаЇ м'¤систим; в Dorstenia воно плоске, зверху суц≥льно усаджене кв≥тами, а у ф≥гового дерева (Ficus carica) воно кувшинчатое, з вузеньким отвором на вершин≥; внутр≥шн¤ поверхн¤ такого —. зас≥¤на маленькими кв≥тами. ѕри плодосозревании таке —. розростаЇтьс¤ й даЇ супл≥дд¤, так наз. ф≥гову ¤году.
II. ÷имозные (симподиальные, обмежен≥, верхоцветные) —. р≥зн¤тьс¤ в≥д —. першого типу тим, що основна в≥сь њх не виростаЇ невиразно довгостроково в довжину; не переростаЇ б≥чних осей, тому що скоро на власн≥й вершин≥ робить кв≥тку, що обмежуЇ р≥ст ос≥ в довжину; б≥чн≥ ж в≥тки (одна або трохи) переростають головну в≥сь ≥ скоро також на власн≥й вершин≥ створюють по кв≥тц≥; в≥д б≥чних в≥ток першого пор¤дку в≥дход¤ть в≥тки третього пор¤дку, ¤к≥ переростають 1-ые в≥тки й у свою чергу скоро завершуютьс¤ кв≥тами; дал≥ розбудовуютьс¤ в≥тки першого пор¤дку ≥ т.д.; виходить досить складне —., у ¤кому юн≥ в≥тки переростають старенькые, цветораспускание ж ≥де у в≥дцентровому напр¤мку, тому що найб≥льш юн≥ кв≥тки перебувають пост≥йно ближче до перифер≥њ. ƒивл¤чись по числу б≥чних в≥ток, що розбудовуютьс¤ на головн≥й ос≥, цимозные —. можна под≥лити на три групи: однопроменев≥ (monochasium), двулучевые (dichasium) ≥ багатопроменев≥ (pleiochasium).
1. ќднопроменев≥ —. (monochasium, однопроменевий верхоцветник) складаЇтьс¤ з ос≥ (симпод≥ю), складеноњ з осей р≥зних пор¤дк≥в, тому що в цьому випадку з п≥д кв≥тки, що зак≥нчуЇ собою в≥сь, розбудовуЇтьс¤ т≥льки одна галуз≥. ” ¤кихось вар≥антах однопроменевий верхоцветник може прогул¤тис¤ на л≥восторонню кисть або колосс¤, але, що криють листи в ньому пост≥йно розм≥щаютьс¤ проти рослин, тод≥ ¤к у кист≥ або колосс≥ - п≥д кв≥тами. «алежно в≥д того, ¤к розм≥щен≥ б≥чн≥ в≥тки, монохазий сприймаЇ р≥зну форму: завитка, звивини або серпа.