Літописець затверджує, що під її впливом Іоанн покінчив з Ордою. Але цей же Берсень говорив Максиму Грекові (у князювання Василя) " як прийшла сюди мама вел. кн. велична княгиня С. з вашими греками, так наша земля й замішалася й прийшли небудови величні як у вас у Цареграде при ваших царях". Він розумів отут ворожнечу партій при дворі, справа Патрикєєвих і Ряполовских, зміну у виборі спадкоємця і т.д. Кн. Курбский багато в чому вініл С. і майже все приписував С. Палеолог, говорячи: "У предобрий російських князів рід всеял диавол злі характери, щонайпаче ж подружжям їх злими й чародейцами, якоже й в израильстех царех паче ж яких поимовали від іноплемінників". С. сприяла тому, що Іоанн оточив себе пишністю, завів етикет при дворі й прийняв герб візантійської імперії - двоголового сокола. Із Західної Європи були викликані живописці й зодчі для декорації палацу й столиці. Споруджувалися новітні храми, новітні палаци. Усе знають те, що італієць Альберта (Аристотель) Фиоравенти вибудував собори Успенський і Благовіщенський. Москва прикрасилася Грановитой палатою, вежами кремлівськими, палацом Тюремним, вибудуваний, зрештою, був і Архангельський собор. Великокнязівська столиця готувалася зробитися столицею королівської; значну частку ролі в цьому необхідно прописати племінниці крайнього візантійського правителя. Померла вона за два роки до погибелі чоловіка - 7 квіт. 1503 г.
Суцвіття (inflorescentia)- Квітка, як зрозуміло, представляє видозмінену з метою розмноження ординарну, вегетативну бруньку, вісь (стовбур) якої прийняла форму квітколожа (і квітконіжки), а листи перетворені в прицветники, оцвітина (чашолистки й пелюстки), тичинки й плодолистики. У найрідших, але, варіантах таке перевтілення вегетативних органів обмежується тільки однієї брунькою; заурядно ж воно простягнеться на целую систему бруньок, тобто обхоплює складну бруньку. Сиим роз'ясняється та подія. що тільки в деяких рослин, напр. у маку, квітки, квітки одиночні, ще частіше вони зібрані в найбільше або найменш тіснуваті групи, так назыв. С., що різко виділяються посередині інших вегетативних розгалужень стебла. При перетворенні складної бруньки в С., листи її, що містять у власній пазусі вторинні бруньки, перетворяться в листи, що криють (bracteae), що відрізняються власною величиною, формою, а час від часу й розцвіченням від вегетативних листів; пазушні ж бруньки перетворяться або в окремі квітки, або в збори їх ( тобто у вітки С.). У якихось рослин С. домагається значимої величини й дуже складної будови. Не постійно, але, може бути сходу розв'язати, чи містить дана рослина, напр. Anagallis arvensis, одиночні квітки, або збори їх, тому що квітки можуть перебувати поблизу один від іншого й створювати спільно спогад С., будучи насправді одиночними. У таких варіантах потрібно направити увагу на присутність або відсутність листів, що криють (bracteae); коли такі є, то в даного рослини розвинене С.; коли ж їх ні, тобто коли квітки посиживают у пазусі звичайних (вегетативних) листів, те немає й С.