ѕыльцевые м≥шечки розкриваютьс¤ поздовжньою тр≥щинкою. ƒамськ≥ кв≥точки в шишках, розташованих у верхн≥й частин≥ дерева. Ўишки ¤йцепод≥бн≥ або довгаст, що заур¤дно поникли, а при зр≥лост≥ отпадющие повн≥стю. ¬они складаютьс¤ ≥з черепичатосложенных плодових чешуй, дерев'¤нистих або шк≥р¤стих, стовщених на к≥нц≥ у вигл¤д≥ гранованого щитика. ÷≥ луски спочатку щ≥льно з≥мкнут≥, при повн≥й же зр≥лост≥ розповзаютьс¤, оголюючи нас≥нн¤чка, ¤к≥ перебувають по 2 проти кожноњ луски. Ќас≥нн¤чок большею частиною крилат≥, пореже без крила, ≥з твердою оболонкою у вигл¤д≥ гор≥ха. ≈мбр≥он про 4 - 15 с≥м'¤дол¤х. ƒо роду —. ставитьс¤ до 70 вид≥в, ¤к≥ розс≥¤н≥ по вс≥й п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ до поворотного кола. ” пом≥рному й прохолодному кл≥мат≥ вони утворюють л≥си на р≥внинах, у теплом живуть у горах. ” п≥вденн≥й п≥вкул≥ вид≥в —. не зустр≥чаЇтьс¤. « вид≥в, що зростають дико в –ф, найб≥льше заслуговуЇ на увагу звичайна —. (Pinus silvestris L.). ÷е величезне дерево до 40 м. висоти ≥з кроною - у молодост≥ п≥рам≥дальноњ, у старост≥ ж зонтикопод≥бноњ. √олки хвоњ посиживают по 2 сп≥льно, знизу зеленого, зверху блакитнувато-зеленого кольору, большею частиною 4 - 5 стм. довжини. Ўк≥ра червоно-бура. Ўишки (юн≥) кон≥чноњ форми, щиток њх чешуй ромб≥чноњ форми. Ќас≥нн¤чок з довгуватим крилом. —. дуже всепоширена по вс≥й п≥вноч≥ –ф ≥ б≥льшоњ частини —иб≥ру й утворюЇ те незапл¤мован≥ л≥си, то в консистенц≥њ з ¤линою й ≥ншими породами. —основ≥ боры особливо типов≥ дл¤ п≥сковоњ земл≥ й скел¤стого субстрату. ƒо п≥вдн¤ в≥д смуги, що проходить через м.  ињв, пот≥м по р. ќц≥ до уст¤ ÷ны, пот≥м через  азань ≥ уздовж  ами й Ѕ≥лосн≥жноњ до м. ”фи —. зустр≥чаЇтьс¤ надзвичайно зр≥дка й спорадически, утворюючи маленьк≥ гањ на вапн¤них ≥ крейдових схилах, а також на п≥сках. ћають на уваз≥, що в дан≥й област≥ колись —. була всепоширена найб≥льше, чим зараз, але пот≥м стала вимирати внасл≥док в≥кових конф≥гурац≥й кл≥мату. «верн≥ть увагу на те, що до п≥вдн¤ в≥д  ам'¤нець-ѕодольска,  атеринослава, —аратова й ќренбурга в степах —. не зустр≥чаЇтьс¤, але виникаЇ знову на  авказ≥, де вона виростаЇ в майже вс≥ пт. ¬она зустр≥чаЇтьс¤ спорадически також у п≥вн≥чному “уркестан≥, у горах  окчетау,  аркаралы й ≥н., до сходу ж по —иб≥р≥ доходить практично до “ихого океану. ≤нший вид —., всерозповсюджений приемущественно в —иб≥ру, йменуЇтьс¤ сиб≥рським кедром (Pinus Cembra L.). ÷е м≥цне дерево ≥з с≥рувато-бурою корою. √олки його довгуват≥, посиживают по 5 сп≥льно . Ўишки ¤йцепод≥бн≥, б≥льш≥, спочатку ф≥олетов≥, а пот≥м кар≥. Ќас≥нн¤чок б≥льш≥, без крил. «вичайно ж, ус≥ ми дуже добре знаЇмо те, що це дерево зустр≥чаЇтьс¤ в середн≥й ™вроп≥, конкретно в субальп≥йськ≥й област≥ јльп ≥  арпат, пот≥м, минаючи величезне м≥сце, виникаЇ в ѕриуралл¤ й особливо за ”ралом. ” «ах≥дному —иб≥р≥ кедр надзвичайно всерозповсюджений в≥д 66∞ с. ш. до п≥вденноњ границ≥ —иб≥ру, ¤к у р≥внин≥, так ≥ в горах. ” —х≥дному —иб≥р≥ границ¤ його спускаЇтьс¤ до п≥вдн¤ й проходити через г. ќлекминск, в≥д ¤кого йде пр¤мо до п≥вдн¤ до верхнього плину јмуру.