Та й ті гідності дворян, які ще збереглися, носять приемущественно вдача знатних відмінностей.
У Рф становий лад лежить на реформах Катерини II, основним образом на жалуваній грамоті дворянству й грамоті на права й вигоди міст (1785). Організувати С., імператриця Катерина ще найбільше керувалася західноєвропейськими політичними навчаннями (Монтеск'є), чому фактичними критеріями російського життя того часу. По черзі проведені реформи Катерини II поклали становий початок у базу всього місцевого керування й судоустрою, повідомивши, таким образом, С. величезне державне значення. Значення це було ними збережене аж до того часу, коли уряд усвідомив необхідність приступитися до корінної реформи суду й місцевого керування. У суді, побудованому згідно з технічними вимогами процесу, у міліції, що відповідає муніципальним потребам, у місцевому керуванні, що переслідує інтереси всього населення, а не певних груп його, зрештою, у війську, відповідному потребам гос оборони, становому початку місця не виявилося. Судові Статути. 20 листопада 1864 г., реформа повітової міліції 1862 г.. земське положення 1 січня 1864 г., городовое положення 16 червня 1870 г., стомившись про військову повинність 1 січня 1874 г. убили державне значення колишніх С. Единственною великою реформою, по необхідності носившею станова вдача , було звільнення фермерів; зроблені 19 лютого 1861 г. органі селянського самоврядування, волості й сільські суспільства, були побудовані на узкосословном початку. Така вдача цих установ, до яких, в індивідуальності до волості, уряд повсевременно змушено прибігати, як до нижчого органа загальнодержавного керування, викликає ряд практичних незручностей, здавна всіма, що зізнаються, так що, очевидно, відмова волостного керування від строго станового, селянського, вдачі, тобто створення всестанової волості
- менш, як вопросец часу. Із проведенням даної реформи в нас уже не буде установ загальнодержавного керування, побудованих на становому початку. Та й незалежно від селянських установ, загальне значення станового початку в нашому муніципальному ладі ще дуже велике; так, Звід Законів 1832 г. був цілком заснований на становому розподілі всіх підданих, і ця основна вдача Зводу не могла втратитися в тих частинах його, які зазнали лише кодифікаційній переробці і яких не зачепила жодна корінна реформа. Такими частинами Зводу, перейнятими становим духом, є напр. стомившись про службу урядової (Св. Зауводити, увести до ладу. т. Ill, гл. 1) і стомившись про земські повинностях (Св. Зауводити, увести до ладу. т. IV). Строгосословный вдача всієї системи, усієї концепції Зводу Законів часто привласнює станове розцвічення й таким законодавчим актам, що включаються до складу Зводу, які за планом власному даної для нас розцвічення були зовсім позбавлене (переселенське законодавство). В 80-х роках вопросец про становий початок знову був піднятий, приемущественно у вигляді вопросца про необхідність речовинне підтримати дворян-землевласників і надати їм більше значення в місцевому керуванні.