- синод ≥ сенат; ≥снуючий при ѕавлов≥ ѕетрович≥ мун≥ципальна рада теж йменувалас¤ —. (јрх. √осуд. —ов., тому II, стор. 7). „асто найменуванню мун≥ципальноњ ради —. привласнюють особливе значенн¤, бачачи в ц≥м найменуванн≥ запопадлив≥сть правител¤ ќлександра ѕавловича додати цьому встановленню незвичайну значим≥сть або нав≥ть самост≥йн≥сть (гр.  орф, "∆итт¤ гр. —перанскаго", 1, стор. 119; ѕип≥н, "ѕубл≥чний рух при ќлександру 1", 146), але, ¤к видне з наведених приклад≥в, терм≥н —. „» ледве мав в еру складанн¤ "”твору ћун≥ципальноњ –ади" (1810) ¤кий-небудь пол≥тичний колер.
«аур¤дно терм≥ном "стан" позначають окрему групу п≥дданих, своњм юридичним положенн¤м будь-¤ким певним чином, що р≥зн¤тьс¤ в≥д ≥ншого населенн¤, при цьому в≥дм≥нност≥ ц≥ передаютьс¤ по спадщин≥. ” нашому законодавств≥ цьому пон¤ттю в≥дпов≥даЇ терм≥н "cocто¤ниe"; час в≥д часу, вообщем, у закон≥ й у цьому зм≥ст≥ теж уживаЇтьс¤ терм≥н "стан" (—в. «ауводити, увести до ладу., т. IX, ст. 3). Ќаука мун≥ципального права тривалий час не розр≥зн¤ла —. в≥д клас≥в населенн¤; пон¤тт¤ ц≥ зм≥шуютьс¤ ще –. Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що молем. –≥зко в≥дособлен≥ були ц≥ пон¤тт¤ Ћ. Ўтейном, ¤кий п≥д в≥дм≥нн≥стю окремих клас≥в усв≥домлював практично на¤вн≥ в≥дм≥нност≥ по майновому положенню, а п≥д —. усв≥домлював т≥ ж майнов≥ класи, але вже загальновизнан≥ державою, що й одержали в≥д нього р≥зн≥, по спадщин≥ передан≥ права. ѕот≥м у навчанн¤ Ўтейну були внесен≥ ¤к≥сь виправленн¤: в≥дм≥нн≥сть клас≥в почали вбачати не т≥льки лише у в≥дм≥нност≥ майнового положенн¤ ( в≥дм≥нн≥сть профес≥й, утвору, час в≥д часу походженн¤); було встановлено, що роль крањни не обмежуЇтьс¤ т≥льки визнанн¤м на¤вних в≥дм≥нностей окремих клас≥в ≥ в санкц≥онуванн≥ цих в≥дм≥нностей законодавством, але що мун≥ципальна влада часто й сама створювала станов≥ в≥дм≥нност≥, зовс≥м дов≥льно з'Їднуючи в одну групу людей; по своњх побутових умовах, що представл¤ють дуже не досить загального. ≤з ус≥х Ївропейських крањн роль ур¤ду в розробц≥ —. була б≥льш видною в –ф: наш≥ —. зложилис¤ б≥льшою м≥рою не лише п≥д впливом, та й з ≥н≥ц≥ативи гос влади.
Ќайглибш≥ станов≥ в≥дм≥нност≥, становл¤чи в≥дм≥тну рису середньов≥чного крањни, продовжували гратис¤ дуже видну, та й дуже смутну роль у лад≥ вс≥х Ївропейських крањн аж до к≥нц¤ минулого стол≥тт¤ (у ¤кихось державах, напр. у Ўвец≥њ, в јвстр≥њ й в ”горщин≥ становий початок не втратив юридичного й пол≥тичного значенн¤ й дотепер), але в реальному стор≥чч≥ св≥дом≥сть марност≥ —. у мун≥ципальному в≥дношенн≥ й безперечна шкода в соц в≥дношенн≥ встановлюваних ними наследных в≥дм≥нностей поширюЇтьс¤ усе найб≥льше й найб≥льше. ”с≥ зах≥дноЇвропейськ≥ законодавства прагнуть або послабити значенн¤ перегородок меж ще ≥снуючими —., або зовс≥м убити сл≥ди колишн≥х станових в≥дм≥нностей. ” вс≥х державах ™вропи, також у вс≥х позаЇвропейських державах, що утворювалис¤ з Ївропейських колон≥й, зовс≥м знищен≥ станов≥ в≥дм≥нност≥ дух≥вництва, м≥ських жител≥в ≥ фермер≥в. ” значим≥й б≥льшост≥ крањн пропали також ус¤к≥ г≥дност≥ двор¤нства; це вийшло у вс≥х республ≥ках, не вважаючи ‘ранц≥њ, а з монарxий - у Ѕельг≥њ, Ѕолгар≥њ, Ќорвег≥њ, –умун≥њ й —ерб≥њ.