¬ообщем, розробка швидше зобов'¤зано пригадувати спр¤мований на певну тематику матер≥ал першого в≥дд≥лу, чим представл¤ти ч≥тке його повторенн¤. ѕринцип розробки - нова музична будова на п≥дстав≥ попереднього матер≥алу. ” розробц≥ переважають модул¤ц≥њ в тональност≥ б≥льшою м≥рою по квинтовому напр¤мок угору в≥д головноњ тональност≥ першого в≥дд≥лу, при цьому не стосуютьс¤ тональностей тем першого в≥дд≥лу або довгостроково на них не зупин¤ютьс¤. Ќаприк≥нц≥ розробки користуютьс¤ органним пт на дом≥нант≥ головноњ тональност≥, п≥сл¤ цього переб≥гають до третього в≥дд≥лу, що становить повторенн¤ першого, з т≥Їњ лише в≥дм≥нн≥стю, що вс≥ три парт≥њ - основна, поб≥чна й заключна - пишутьс¤ в т≥й же головн≥й тональност≥. ” —. форм≥ в м≥норн≥й тональност≥ поб≥чна парт≥¤ пишетьс¤ в 3-њм в≥дд≥л≥ або в головн≥й тональност≥, або в однойменному мажор≥. “е ж робл¤ть ≥ ≥з заключною парт≥Їю. —. форм≥ передуЇ частий вступ у несп≥шному темп≥, що пол¤гаЇ з ланцюга ходообразных пропозиц≥й, що модулюють у тональност≥ близьк≥, а час в≥д часу найб≥льше або найменш вилучен≥ в≥д головноњ тональност≥ сонатноњ форми. ÷≥ль вступу - приготувати слухача до головноњ тональност≥. Ќаприк≥нц≥ приписуЇтьс¤ кода - р≥д спр¤мованоњ на певну тематику розробки ( б≥льшою м≥рою в темп≥ —. форми), що модулюЇ в тональност≥ по квинтовому напр¤мку вниз в≥д головноњ, що й неодноразово вертаЇтьс¤ до нењ.  оду завершуЇтьс¤ в головн≥й тональност≥. —. форма розширюЇтьс¤ вставкою, парт≥њ так ≥менованоњ перех≥дноњ або Їднальноњ меж головноњ й поб≥чноњ парт≥¤ми, а також меж поб≥чноњ й заключноњ. ” перш≥й частин≥ ц¤ перех≥дна парт≥¤ може мати нове спр¤моване на певну тематику зм≥ст. ѕеребуваючи меж головноњ й поб≥чноњ парт≥¤ми, вона не пишетьс¤ в тональност≥ кв≥нтою вище головноњ. ” трет≥й частин≥ перех≥дн≥ парт≥њ Ї дуже корисними, тому що, модулюючи в наиблежайшие тональност≥, вони ввод¤ть осв≥жаючий елемент меж 3-м¤ парт≥¤ми, написаними в т≥й же головн≥й тональност≥. „ас в≥д часу опосл¤ поб≥чноњ парт≥њ ¤к у першому, так ≥ в 3-њм в≥дд≥лах ставитьс¤ ще новенька поб≥чна парт≥¤, у тональност≥ попередн≥й поб≥чноњ. “аке прийманн¤ застосовуЇтьс¤, коли 1-а¤ поб≥чна парт≥¤ недостатньо розвинена й зм≥стовна, —онатинна¤ форма Ї зменшена сонатна: ус≥ парт≥њ найменш розвинен≥ й мають найб≥льш легкий зм≥ст. –озробка в другому в≥дд≥л≥ надзвичайно мала або њњ п≥дм≥нюють маленьким ходом у темп≥ першого в≥дд≥лу. „асто 2-ой в≥дд≥л у сонатин≥ зовс≥м випускаЇтьс¤. ¬≥дпов≥дна ознака сонатини пол¤гаЇ в тому, що поб≥чноњ парт≥њ в першому в≥дд≥л≥ передуЇ половинна каденц≥¤ в головн≥й тональност≥ й поб≥чна парт≥¤ починаЇтьс¤ з такого ж тризвуку, ¤ким завершилас¤ половинна каденц≥¤. як сонатна, так ≥ сонатинна¤ форми пишутьс¤ заур¤дно у швидкому темп≥, ще пореже - у несп≥шному . —онатинна¤ форма розвилас¤ завд¤ки прац¤м ƒжованни —амартини ( 1-а¤ половина XVIII ст≥л.), Ѕоккерини (к≥нець XVIII ст≥л.), ћоцарта, √айдна й в ≥ндив≥дуальност≥ Ѕетховена. —. форма - сама зроблена й широка; вона становить приналежн≥сть кращих ≥нструментальних добутк≥в ¤к дл¤ фортеп≥ано, так дл¤ скрипки й дл¤ оркестру.