ѕ. став повн≥стю Ївропейським письменником конкретно з т≥Їњ пори, ¤к зробивс¤ рос≥йським народним поетом, тому що лише ≥з цього часу в≥н м≥г сказати ™вроп≥ своЇ слово. √либоко щира поез≥¤ ѕ. пост≥йно була реальна в зм≥ст≥ в≥рност≥ природ≥ й пост≥йно представл¤ла живий ≥ впливовий протест ¤к проти академ≥чноњ ман≥рност≥ й умовност≥, так ≥ проти слащавой фальш≥; але спочатку вона зображувала лише одну прекрасну сторону житт¤. ѕ≥зн≥ше, керований своњм ≥нстинктом - але, не без впливу зах≥дних учител≥в власних - ѕ. стаЇ реал≥стом ≥ в зм≥ст≥ всеб≥чного програванн¤ житт¤; але в нього, ¤к у справжнього художника, ≥ повс¤кденна реальн≥сть залишаЇтьс¤ чар≥вноњ, перейн¤тоњ внутр≥шн≥м св≥тлом любл¤чоњ душ≥ людськ≥й. “аким же справжн≥м художником залишаЇтьс¤ ѕ., буд¤чи "добр≥ почутт¤" ≥ призиваючи мил≥сть до занепалих.—аме-—обою зрозум≥ло, захист принижених ≥ ображених н≥коли не переб≥гаЇ в нього в штучний пафос ≥ в антихудожню тенденц≥йн≥сть. Ќайглибша правдив≥сть його почутт¤ й здоров≥ший склад розуму п≥дн≥маЇ його над ус≥ма л≥тературними школами. ¬≥н правильно описуЇ себе, говор¤чи: "¤ в л≥тератур≥ скептик, щоб не сказати ужаснее, ≥ вс≥ њњ секти дл¤ мене р≥вн≥". ѕ. був творцем ≥ рос≥йськоњ критики, без ¤коњ, по його погл¤ду, неу¤вна впливова л≥тература. "—тан критики, пише в≥н, указуЇ ступ≥нь осв≥ченост≥ вс≥Їњ л≥тератури"; в≥д нењ залежить "загальний св≥тогл¤д", основна руш≥йна сила в цив≥л≥зован≥й крањн≥; вона служить ≥деальним показником духовного прогресу народу. —ам ѕ., робл¤чи упор на своЇ найглибше досл≥дженн¤ французькоњ й британськоњ л≥тератури, розбираЇ сучасн≥ њњ ¤вища ¤к "влада, що маЇ", з полною верою в правоту свою. ” российскей л≥тератур≥ в≥н безжал≥сно тавруЇ педантизм ( аченовский ≥ ЌадЇжд≥н), легкодумство (ѕолевой) ≥, основне, индустриализм (Ѕулгарин ≥ ƒќ∞) - ≥ коли одн≥ засуджують його за це, ¤к за роботу, його неварту; ≥нш≥ справедлив≥ше спозирають отут справа висока корисне й асоц≥юють ѕ. ≥з працьовитим п≥вденноамериканським колон≥стом, "¤кий одною рукою обробл¤Ї поле, а другою захищаЇ його в≥д наб≥г≥в здичав≥лих". ¬иступати проти власних рос≥йських брат≥в в≥д уважав неспритним; зате в≥н 1-ый оц≥нив ≥ √огол¤, ≥  ольцова, ¤ких п≥зн≥ше так недоречно протиставл¤ли йому. "—учасник" в≥н дл¤ того й замислив, щоб зробити реальну рос≥йську критику й дл¤ першого ж є надихнув √огол¤ до його в≥домоњ статт≥: " ѕро рух журнальноњ л≥тератури". “од≥ ж в≥н один ≥з усього кружка власного передбачив майбутнЇ значенн¤ молодого ЅЇл≥нського й бажав дати йому критичний в≥дд≥л у власному журнальчике. ѕ. зак≥нчила велична прац¤, початий Ћомоносовим ≥ продовжений  арамзиным - створенн¤ рос≥йськоњ л≥тературноњ мови. “е, очевидно, неспри¤тлива под≥¤, що в дитинств≥ в≥н свободней мав французьку мову, що р≥дним, йому принесло лише користь: почавши писати по-рос≥йському, в≥н тем з величезною увагою прислухавс¤ до правильноњ рос≥йськоњ мови, з найб≥льш серйозною критикою ставивс¤ до кожноњ власноњ фрази, нер≥дко до кожного слова, ≥ прагнув заволод≥ти рос≥йською мовою всеб≥чно - а при його можливост¤х, уменье уз¤тис¤ за д≥ло й енерг≥њ бажати значило добитис¤.