свідчать про безперечного таланта, що прийняв, але, зовсім хворобливий напрямок у погоні за необычайностью почуттів. Герої й сюжети С. - суміш садизму з так назыв. у психіатрії настирливими думками.
Трава - у тіснуватому змісті - так іменують стовбури солодких злаків, а в господарстві цей заголовок застосовується й до майже всіх інших оброблюваних заради зерняток рослин, напр. до бобових (горох, вика й ін.), гречці, рапсу і т.д. Якісь іменують і лляні стовбури С., але вірніше називати її тресетою. Розрізняють С. - озиму і ярову. До першого типу ставляться С. житня й пшенична по перевазі, до другого - вівсяна, ячмінна, просяна, горохова, гречана й ін. С. уважається основним підстилковим матеріалом . Але не найменше - коли не більше - значення в господарстві С. має як кормовий засіб. С. зараховується до об'ємистого або грубому корму; не вважаючи того, С. разом з половою йменують кормами токовими, тому що в більшій частині Рф хліба надходять для просушки в клунях, а потім обмолочують їх на гумнах. На корм у найкращих господарствах надходить більшою мірою ярова С., яка містить більше перетравних живильних речовин, але в нас і озима в большенном уживанні й притім не тільки лише у вигляді різання з посыпкою мукою, отрубями або дертю, але й у цільному виді. Вообщем, і ярові С., хоча вони значаться питательнее озимих, у господарстві значно різняться одна від іншої. Так, практика давно ставить на першому ряді - С. просяну, потім ячмінну й, наприкінці концов. вівсяну. Просяну С. у середній смузі Рф уважають равноценною сіну. Вона, стало бути, різниться м'якістю й поїдається звіриними з особливим полюванням, але зустрічається лише на чорноземі. Ячмінна С. також надзвичайно цінується хазяїнами, але вообщем ячмінь розводиться, за винятком якихось місцевостей, у досить обмеженому кількості. Залишається, тому, з ярових С., особливо для північної смуги Рф
- С. вівсяна, яка урівень із ячмінної охоче поїдається худобою. Кукурудза, де вона возделывается, дає траву, що також охоче з'їдається худобою, що залишають недоторканими лише самі грубі частини рослини; але краще вживати її у вигляді різання, і притім молоденьку й не засохлу. Із С. бобових рослин більш уживана вікова, яка виходить заурядно в консистенції з овсяною. Вика з вівсом більше скармливается в зеленуватому виді, але час від часу й звертається в сіно, хоча виготовлення з неї сіна досить проблемно. Вікова С. виходить при обробленні цієї рослини на насіннячка; будучи висушена, вона видає досить потужний захід, до якого худоба скоро звикає. Вона бідніше всіх С. бобових рослин протеїновими (білковими) субстанциями й, навпаки, багата клетчаткою. Багато смачніше для худоби й питательнее вікової трави - С. сочевична. Крайня може підмінювати для молодняку навіть лугове сіно. Горохова С., особливо висушена на клуні, надзвичайно тверда й горохові стовбури надзвичайно важко відділяються одні від інших, що представляє утруднення при розділі її на порції; при згодовуванні краще її перетворювати на різання; у такому виді вона становить непоганий корм, тому що білкових речовин містить у два рази більше, чим С.