Так, напр., в 1582 г. вони розбили шведських воєвод Магнуса й Иварстона. В 1596 г. С. військо складалося з 1000 чел. стрільців і в помсту за напади финляндцев спустошило г. Каяну й сусідню з ним країну. Монастир клопотав про розорені войною селянах і достигнул того, що на початку XVII в. на С. ченців стали дивитися як на єдиних захисників останньої півночі. Закордонні сусіди спозирали в С. настоятелі головного сев. воєводу, зносилися з ним по справах і навіть містили з ним перемир'я. В 1611 г. шведи разбойнически напали на монастирські волості й підступили до монастиря, але були відбиті із втратою. В 1613
- 15 рр. воpовскиe козаки розорили монастирські поморські волості, але не могли побрати Кемских і Сумських острогів. У той же час шведи затребували від ігумена здати Сумській острог, але одержали відмову. Ченці так акліматизувалися з військовою справою, що в 1637 г. крайній С. воєвода здав С. настоятелеві всі письмові справи, кріпосні ключі, військові припаси й відбув у Москву. Під час ливонско- шведської війни при царі Олексію монастирські стінки із сев. і южн. сторін, звідки був єдиний удалий доступ до монастиря, були обкопані ровом; ченці насипали земельний вал, на стінках поставили 90 гармат і постачили монастир бойовими й хлібними припасами; уся братії, у числі 454 чіл., покликана була до зброї, що склало зі стрільцями до 1500 чіл. В 1667 г. почалося С. збурювання: ченці не бажали ухвалювати новодрукованих книжок і стали відстоювати стареньку віру; це повело до облоги монастиря, що тривав 7 років. Ченці геройськи захищали свою обитель і вдало відбивали всі приступи воєводи Мещеринова; лише зрада ченця Теоктиста, що вказав потаєний прохід у монастир, відкрила, опосля нещадної січі, ворота монастиря. Мещеринов круто розправився з переможеними: усі заступники мручи, не вважаючи 14 чіл., були страчені або розіслані по кутузкам. Після чого розгрому монастир довгостроково не міг оправитися, але завдяки енергії й працьовитості ченців уже до початку XVIII в. знову прийшов у досить квітуче положення. Правитель Петро в 1694 і 1703 рр. відвідав монастир і подарував йому 200 пд. пороху. Для охорони монастиря, у північну війну прислана була військова команда. В 1781 г. С. військо, у числі 110 чіл., було передано в розпорядження архангельського губернатора. В 1796 г. у Соловках був установлений штат місцевої команди в 33 чіл., при офіцерові. 7 липня 1854 г., при архімандритові Олександрі, вийшов напад на м-рь 2-ух британських військових пароплавів. У монастирі було 50 чел. військової команди, вісім маленьких знарядь на стінках і два трехфунтовых польових знаряддя. Британці затребували негайної здачі монастиря, але архімандрит відмовив, опосля чого ж був відкритий по монастирю огнь із 35 знарядь. Бомбардування тривало цілих 9 година.; обоє польові знаряддя, під прикриттям берегового горбка, відповідали на ворожий огнь. Вечірком, в 6 годину., британці вийшли, зруйнувавши тільки будинок вибудуваної на березі готелю, так попсувавши десь стінки й Преображ.