Як би це було не дивно, але на таку точку зору стає Декарт, поширюючи своє doute metodique на всі об'єкти зания, але С. у Декарта тільки методологічне приймання, а не кінцевий вивід теорії зания. Декарт визнає наснагу інших людей, хоча й спростовує його у звіриних. У німецькій філософській літературі в XVIII в. заходить у вживання слово егоїзм, егоїст у змісті "С.", "соліпсист". Пфаф у творі: "Oratio de Egoismo nova philosophica Haeresi" (1722) затверджує, що термін придуманий Вольфом. Кант (в "Антропології" і в "Метафізику", виданої Пэлицом) також користується терміном "егоїзм", для позначення крапки, зору, що піддає сумніву дійсність чужої наснаги. У новій філософській літературі вопросец про теоретичну заможність С. зазнає спеціальному дослідженню в брошурі проф. А. Введенского: " Про границі й ознаки наснаги", у якій творець схиляється на користь теоретичної незаперечності точки зору, що заперечує існування безсторонніх ознак наснаги. Жарким супротивником С. виступає Фолькельт у статті: "Das Denken als Hulfvorstellungs-Thatigkeit und als Anpassungsvorgang. Beitrage zur Kennzeichnung des Positivismus" (див. "Zeitschrift fur Philos. und Ph. Kritik", 1889), де він заперечує погляди Кейбеля. Фолькельт, поряд з терміном С., уживає в тому ж значенні вираження егоцентризм. У Франції супротивником "егоцентризму" виступає Фуйллье, критикуючи "кантизм". Брошура проф. Введенского викликала заперечення проф. С. Н. Трубецького, Н. Грота, Лопатина, М. М. Філіппова й С. А. Аскольдова.
Соло(Solo) (італ. - один) - виконання музики однією особою. Коли при сукупному виконанні (напр. у хорі, оркестрі) один глас одержує переважне значення в змісті мелодії, то над ним у партитурі ставлять слово С. В оркестрі в партії струнного інструмента, виділеного із усієї групи інших інструментів, надписується Solo obligate. Так, напр., для скрипки пишуть Solo violino obligato, інші ж партії скрипок йменуються ripieni .
Соловецькі острови - Архангельської губ., Кемского в., у Білосніжному морі. Групу цих про-вов становлять про-ва Соловецький, до СВ від нього Анзерский, Большенный і Малий. Муксальмы, біля вост. берега першого, і Заяцкие, в 1 вер. від юго-зап. краю С. ова. ДО З від Заяцких, у юго-зап. берега С. про-ва, розміщені маленькі острівці Вітрильний, Сінні й Песьи; ці маленькі острови покриті чагарниками. Протоки меж островами Соловецьким, Анзерским і Муксальмой йменується Анзерской Салмой, меж Соловецьким про-вом і обома Муксальмами - Сталевими воротами, меж Соловецьким і Заяцкими островами - Печалковской Салмой. Близько островів багато мілій і підводних камінчиків. Глибина моря чому далі до С., тим більше: біля північних берегів С. і Анзерского островів 10 саж., а в 10 милях - від 30 до 50 саж. У протоках меж островами глибина від 10 до 30 саж. У берегів С. про-ва виконуються рибні й тваринні промисли, частково ченцями й прочанами, частково селянами із селищ Літнього берега; одна третя частина або навіть половина видобутку надходить у монастир. На Анзерском про-ве два монастирські скити, Анзерский і Голгофа: в 1-ый посилаються під серйозний нагляд провинені з монастирської братій.