думки. Зворотні напрямки могли идиентично черпати з міркувань С. конкретно завдяки тому, що в нього не було однобокого й систематичного проведення їх. Зрештою, величне значення мала й особистість філософа, що виявила своею життям і своею загибеллю найрідший приклад повної згоди теорії із практикою. Література наведена в тексті, повніше - в Zeiler, "Philosophie d. Griechen" (II т.); Ueberweg, "Geschichte d. Philosophie" (I т. крайнє видання), також у звітах Zeller'a по грецькій філософії, поміщених в "Archiv fur Geschichte d. Philosophie" (усі томи).
Є. P.
Боєць ( від римск. Soldus, Solidus - монета, которою платилася платня римським воякам часів Северия; вояки ці називалися Solidarius; звідси вийшло франц. Soldat і німецьке Soldner), у сучасному змісті - нижній військовий чин. У Зводі воен. пост. 1859 г., ч. III, кн. 1 (наказ військам), утримується офіційно не скасоване велике визначення слова С.: "С. є ім'я загальне, відоме. С. йменується й найперший генерал, і крайній рядовий". У статуті про внутрішню службу, у який увійшли головні постанови наказу, це визначення не повторене й вообщем ніде в законі воно не проводиться. У Росію слово С. було перенесено із Заходу, відразу із запозиченням зап. військових порядків. Полки, засновані при Миші Федоровичі й Олексію Михайловичі по закордонному еталону із закордонними офіцерами, були названі солдатськими. З утвором постійної армії всі нижні чини стали йменуватися С. За рекрутським статутом, рекрут одержував це звання по прослужении відомого числа років; воно зберігалося за ним і по звільненню у відставку й повідомлялося дружині й дітям. Так утворювався стан С., солдатських дружин і малят. З виданням статуту про загальну воинской повинності, на підставі якого покликані на військову службу зберігають свою приналежність до суспільств і станам, станове значення слова С. втратилося саме собою. Солдатенков (Козьма Терентійович, род. в 1818 г.) - столичний купець, роздобув широку популярність як заступник мистецтва й безкорисливий видавець ряду коштовних творів. С. видані: соч. Бєлінського, Кавелина, "Загальна історія" Вебера (пров. Чернишевського 14 т, ); Вейс, "Зовнішній побут народів" (5 частин); Брайс, "Південноамериканська республіка" (I - III т.); Гібон, "Історія занепаду Римської імперії" (7 т.); Грін, "Історія британського народу" (4 т.); Дройзен, "Історія еллінізму" (3 т.); Зибер, "Нариси первісної экономич. культури"; Каррьер, "Мистецтво у зв'язку з розвитком культури" (4 т.); Момсен, "Римська історія" (5 тт.); Тикнор, "Історія іспанської літератури"; Тренделенбург, "Логічні дослідження"; Фрикен, "Римські катакомби" (4 ч.); Фриман, "Історична географія"; Шмидт, "Історія педагогіки" і мн. ін. серйозні добутки, більшою мірою по історії. Усі видання С. вийшли в Москві, де перебуває й картинна галерея його.
Соліпсизм (solus-ipse-sum) - фил. термін, що позначає таку точку зору, згідно з якою безперечна одна дійсність моєї свідомості; існування ж крім моєї свідомості зовнішнього миpa і інших одушевлених створень підлягає сумніву.