¬се-таки не можна спростовувати, що античн≥ беззв≥тним чутт¤м в≥рно розд≥лили в≥дом≥ њм звуки мови на два величезн≥ класи голосних ≥ —. „лени кожного ≥з цих клас≥в справд≥ волод≥ють в≥домими загальними ф≥з≥олог≥чними ознаками, що в≥др≥зн¤ють один клас в≥д ≥ншого. « ф≥з≥олог≥чноњ точки зору, Їдиноњ ймов≥рноњ й лог≥чно потр≥бноњ при систематизац≥њ звук≥в мови, звуки —. неодм≥нно р≥зн¤тьс¤ в≥д голосних звук≥в. Ќайдавн≥ш≥ беззв≥тно в≥дчували це, але дали власному розпод≥лу некоректне мотивуванн¤, ¤ке й виразили у власн≥й нев≥рн≥й терм≥нолог≥њ. ‘≥з≥олог≥чно —. звуки, тем р≥зн¤тьс¤ в≥д голосних, що при перших спостер≥гаютьс¤ так≥ т≥снуват≥ зближенн¤ орган≥в мови меж собою, що доход¤ть до повного затвора, ¤ких н≥коли не спостер≥гаЇтьс¤ при голосних. ” п≥дсумку цих звужень при —. звуках дуже нер≥дко утворюютьс¤ немузичн≥ шуми, що лежать у баз≥ величезноњ б≥льшост≥ —., тод≥ ¤к ус≥ голосн≥ звуки представл¤ють ≥з себе незапл¤мован≥ музичн≥ тони.  оли ¤к≥сь ≥з —. ≥ мають у власн≥й баз≥ незапл¤мований музичний тон (голосовий), без дом≥шки шуму (нечисленн≥ соноры), те все-таки вони утворюютьс¤ при таких близьких звуженн¤х орган≥в мови, ¤к≥ знайдемо лише в реальних —. “ак, носов≥ —. м и н, под≥бно голосним звукам, ¤вл¤ють собою незап¤танной голосовий тон, без дом≥шки немузичних шум≥в, лише пофарбований у п≥знаваний тембр т≥Їњ або ≥ншою формою нашоњ природньоњ надставний труби - порожнини рота, плюс носовий тембр, обумовлений резонансом голосового тону в порожнин≥ носа. “ем не найменш артикул¤ц≥¤ губ дл¤ м ≥ к≥нчика мови на верхн≥х зубах при н зовс≥м тожественны з артикул¤ц≥Їю губ дл¤ б, п ≥ к≥нчика мови на зубах дл¤ д, м, - звук≥в, ¤к≥ й найдавн≥ш≥ не коливалис¤ визнавали за неодм≥нно гарн≥ в≥д "голосних" звук≥в. “очно також —. л, з акустичноњ сторони, що представл¤Ї ≥з себе незапл¤мований сонор, ф≥з≥олог≥чно, по артикул¤ц≥њ к≥нчика мови на верхн≥х зубах, дуже близький до згодноњ буд. ”с≥ звуки мови, що утворюютьс¤ при схожих звуженн¤х, старими були вид≥лен≥ в особливий клас, наречений ними некоректно —. ѕри систематизац≥њ цих звук≥в потр≥бно мати на уваз≥ наступн≥ ф≥з≥олог≥чн≥ причини:
ј.. –оль голосових зв'¤зувань. ” п≥дсумку т≥Їњ або ≥ншоњ њхньоњ д≥¤льност≥ виход¤ть: 1) гучн≥ —., 2) шепотные, 3) глух≥ ≥ т.д.
Ѕ. –оль т≥Їњ або ≥ншоњ надставноњ труби (порожнин рота або носа): 1) «. ротов≥ ; 2) носов≥ .
¬. ¬еличина й форма надставноњ труби , порожнини рота: a)надст, труба байдужна (згодн≥ без особливого резонансового колера, так ≥менован≥ тверд≥: б, п, т, д, до, г и т. буд.); b)надставна труба звужена в губках (лаб≥ал≥зован≥ —.); g) надст. труба, звужена меж серединою мови й неба (—. палатал≥зован≥); d) надст. труба, звужена в≥дразу й у губках, ≥ меж серединою мови й неба (одночасна лаб≥ал≥зац≥¤ й палатал≥зац≥¤).
√. јкустичний состав звук≥в —.: 1) музичн≥ тони (соноры) ≥ 2) немузичн≥ шуми ("гучн≥" —.). ѕри систематизац≥њ самих шум≥в, утворених у порожнин≥ рота при гучних —. звуках ≥ лежачих у баз≥ крайн≥х, потр≥бно прид≥л¤ти своЇњ увагу на: 1) метод утвору шуму: а) т≥сне звуженн¤ орган≥в мови при сп≥рантах або щельных —., б) повне змиканн¤ њх при проривних.