присутності; розгляд це поручається особливої комісії, зі членів С. і ін. осіб. Результати наради представляються Панові у вигляді короткої мемории через завідувача справ С. Высоч. резолюція в справі, розглянутому в С. міністрів, має силу Высоч. веління, що відбувся по особистій доповіді міністра. Справи законодавча, по підготовчому розгляду їх у С. міністрів, неодмінно вносяться в муніципальну раду. Про історичні мотиви до утвору С. міністрів див. "Посібник до дослідження російського госуд. права", А. В. Романовича-Словатинского, вип. 2-й.
Рад (Олександр Васильович) - пізнаваний російський учений агроном і публічний діяч, нащадок священика, род. в 1826 г. Первісний утвір С. одержав у вифанской духовної семінарії, вище - у горыгорецком землеробському інституті, звідки, по закінченню курсу в 1850 г., був спочатку відряджений для дослідження сільського господарства в якісь внутрішні й прибалтійські губернії, а пізніше закордон, де займався в гогенгеймской землеробської академії й потім вивчав видатні господарства в Бельгії, Німеччині й ін. Після повернення, С. одержав спочатку кафедру сільськогосподарської технології в горыгорецком землеробському інституті. В 1859 г. захистив у московск. унив. магістерську дисертацію: " Про розведення кормових травок". Задачка, вибрана С. для розробки, була повністю своєчасна для російського землеробства, що вступав тоді в новітні умови із приводу фермерської реформи, що наближався. У даній для нас книжці в перший раз серйозно підтверджена нагальна потреба й можливість розведення кормових травок не лише в нечорноземній, та й у чорноземній смузі Рф, і зазначені для крайньої самі травички. Не вважаючи того, в 1885 г. С. написав коротке "Наставляння до розведення кормових травок" для комітету грамотності. В 1859 г. спб. інститут вибрав Советова на кафедру сільського господарства. Отут в 1867 г. С. захистив докторську дисертацію " Про системи землеробства". Головним завданням творець поставив вивчити зв'язок меж первісними й сучасними формами землеробства, що й удалося йому опосля кропіткого дослідження майже всіх історичних пам'ятників давньоруського землеробства - літописів і законодавчих актів. Книжка " Про системи землеробства" не позбавлена ентузіазму й для практичних власників, тому що в ній у перший раз дане чітке поняття про відмінність найголовніших систем землеробства і їх поступовому розвитку й приділене багато уваги відповідним до явищ російському господарському життя. С. є вчителем більшості сучасних агрономів. З його учнів майже все займають самостійні кафедри в наші вищі учебн. закладах. Тривала й плідна й суспільна діяльність С., яка протекла приемущественно в середовищі вільного економічного суспільства. Відразу із заняттям кафедри в спб. інституті, С. був вибраний головою 1-го сільськогосподарського відділення суспільства й це звання ніс протягом практично 30 років. Основна нагорода С., як голови, у тому, що він умів затягати в середовище суспільства свежайшие сили, в особі юних учених, і розташовувати їх до розробки різних сільськогосподарських вопросцев, які вносилися, у вигляді доповідей, у відділення й, піддаючись дискусії, викликали ентузіазм у членах суспільства.