Постанови С. помісних і вероисповедных церков мали, як і в поточний час мають, неодмінне значення тільки в тій області, із представників якої полягали її члени. Правила якихось помісних С. старої церкви, що виразили загальноцерковну правосвідомість, минулого, але, прийняті православною, римско-католическою й армянскою церквами до складу загальноцерковного законодавства й тому зізнаються й у поточний час джерелом права. У всіх православних помісні й у вірменських церквах таким авторитетом користуються правила помісних С. : анкирского (314 - 315 рр.), неокесарийского (315), гангрского (ок. 340), антиохийского (341), лаодикийского (364), сардикийского (347), карфагенского (318), константинопольських 394, 864 і 879 рр. У римскокатолической церкви таким же авторитетом користуються 1-ые сім з перерахованих С. і ще С. ельвирский (в Іспанії, ок. 300 г.). Історичне значення місцевих С. у розвили церковного права кожної вероисповедной і помісної церкви оцінюється по ступеню їх впливу на церковне життя. У кожній практично країні й вероисповедной церкви є збірники соборних правил і літературні дослідження про С. Порівн. Турчанинов, "Історичне дослідження про С. російської церкви" (М., 1829); Григорович, " ПРО С. російської церкви" (М., 1866); Zhishman, " ПРО С. східних церков" (1867); Hefele, "Conciliengeschichte".
М. Горчаков.
Рада міністрів - заснований в 1861 г., по думці кн. Горчакова, для розгляду справ, які вимагають не тільки лише Високого твердження, але й особистої присутності Пана під час обговорення їх. Установа С. міністрів викликано було посиленням значення особистих доповідей міністрів, приведшим до порушення єдності в керуванні. С. міністрів є особою формою колективної доповіді, маючи той же вдача, який, по установі міністерств 1802 г., був повинен мати комітет міністрів . Це відбивається як на составі, так і на компетенції С. міністрів. С. міністрів складається, під особистим головуванням Пана Правителя, із усіх міністрів і главноуправляющих, що користуються правами міністрів, також інших осіб, по конкретному Высоч. призначенню. При всіх засіданнях С. перебуває муніципальний секретар, для вистави по законодавчим вопросцам відомостей зі справ муніципальної ради. Компетенція С. носить зовсім факультативна вдача. Усі дела вносяться в нього не по іншому, як по особливому щораз Высоч. дозволу. Заведывание справами С. міністрів покладене на керуючий справами комітету міністрів, до якого всі дела, призначені Паном до дискусії в С. міністрів, перепроваджуються за три денька до засідання. Засідання С. не мають певних строків; вони призначаються щораз по Высоч. розсуду. Справи доповідаються в С. самими міністрами й лише у випадку неможливості - завідувачем справ С. Резолюція можливо ухвалена негайно по закінченню дебатів: у такому випадку вона викладається або міністром, на його доповіді, або, при многосложности справи й резолюції, завідувачем справ, за згодою з міністром. Мало хто знає те, що справи, особливо принципові й складні, можуть бути, що звертається Паном до новенького розгляду поза Высоч.