при патріархах різнилися С. величні й " із прилучившихся" архієреїв у Москві; при Петрові замісце тимчасових С. заснований був при местоблюстителе "освячений С." незмінний, а в 1721 г. - св. прав. синод. Созывание тимчасових С. з 1721 г. закінчилося; тільки в новітній час скликалися в Казані й Києву єпископи якихось єпархій для нарад, але без авторитету С.; збереглося тільки за адміністративною установою лавр заголовок "духовного С.". В армяно-грегорианской церкви, у границях Рф, вища церковно-урядова установа називається эчмиадзинским синодом. За статутом ев.- лютеранської церкви в Рф, є синоди на околицях пробстских і консисториальных і генеральний синод ев.- лютеранський. У праві римскокатолической церкви, не вважаючи всесвітніх, різняться С. національні, провінційні і єпархіальні (diocesanae synodi). Організація церковних С. установлювалася звичаями й правилами церкви всесвітньої (1 всел. 5 і ін.) і помісних, а в як би якихось країнах, у новітні часи - світськими законодавствами, при участі органів церковної влади. По діючому праві у всіх країнах, лад церковних С., розмір влади й коло предметів ведення їх визначаються правилами, узаконеннями й статутами кожної місцевої церкви, виданими й використовуваними зі схвалення, санкції або, по найменшій мері, з відома гос влади; але принципные правила всесвітньої церкви відносно С. помісних церков і зараз зберігають знатне значення джерела права практично у всіх християнських країнах, в індивідуальності з популяцією православного, римсько-католицького й армяно-грегорианского віросповідань. Соборам церков помісних, вероисповедных і територіальних привласнюється, у певних місцевим законодавством церковним або муніципальним границях, влада влаштувати, розбудовувати й підтримувати порядок у місцевій церкві, у всіх сторонах її пристрою й керування, зокрема - видавати правила, становити проекти правил для вистави уряду, дискуссировать, усувати й виправляти навчання, незгодні із загальним церковним навчанням, у вищій інстанції дозволяти суперечки й сперечання відносно прав, відносин і предметів церковних, судити вищих ієрархів, мати вищий нагляд у церкві й у православних країнах - обирати й доставляти єпископів і інших вищих ієрархів. Розподіл видів влади меж соборними установами в різних церквах у дійсний час дуже многообразно. У російській і элладской православних церквах незмінним синодам надані всі види вищої церковної влади в країні; у церквах константинопольської, сербської й румунської в австрійських володіннях законодавча церковна влада належить народно-церковним С., судова - архієрейським С., адміністративна - особливим установам. У римсько-католицькій церкві судна влада у вищих інстанціях одержала ще в середні століття компанію, окрему від соборної влади. У німецьких протестантських територіальних церквах синодам у нові часи дана певна організація, з наданням їм права становити й дискуссировать проекти щодо церковного пристрою й керування, для вистави уряду; адміністративна й судна влада залишена за церковними радами й консисторіями.