У спадщину від Миші Вишневецкого перебігла до С. невирішена боротьба з турками, що тягся, з незначущими перервами, увесь час його правління. У серпні 1674 г. С. рушив у Подолию, яку спустошували турки, побрав Немирів, Могильов, Брацлав і залучив на свою сторону козаків обіцянкою пільг. Опосля даремних переговорів з ханом, С. віддав генеральну битву під Львовом з'єднаному турецкотатарскому загону (24 серп. 1675 г.) і наніс йому повна поразка. Коронувавшись 2 февр. 1676 г. у Кракову, С., користуючись тимчасовим затишком з боку турків, зайнявся разом із сеймом упорядкуванням якихось внутрішніх справ (установлення новітніх податей для змісту війська). 17 окт. 1676 г., опосля недовговічних воєнних дій, С. удалося укласти мир з турками (у Журавне), по якому дві треті України повернуті Польщі, а інша частина залишена козакам під опікою турків. Погодившись на ці умови тільки в силу необхідності, С. не переставав мислити про повернення Подолии, вів переговори із закордонними дворами щодо загальної війни з Туреччиною й на цілому ряді сеймів ставив вопросец, не чи краще відновити війну з Туреччиною, чим жертвувати забезпеченими землями. Проект даної війни привів С. до союзу з Австрією, що перебував у млосних критеріях внаслідок повстання угорців, підтримуваних турками. Дуже хочеться підкреслити те, що французький двір ужив усі зусилля, щоб розладнати цей альянс, але, незважаючи на особисті симпатії С. до Франції, австрійська партія восторжествувала. Багато посприяло цьому особиста неприхильність цариці Марії-Казимири до Людовику XIV за те, що він відмовив татові її у званні барона, і також викриття інтриг французького посланника де Витри. Звістка про большенных озброєннях султана прискорив висновок союзу з Австрією (31 березня 1683 г.), опосля що С. почав ініціативно готуватися до війни. Меж тем султан Магомет IV, довідавшись про договір, негайно рушився в Австрію вел. візира Кара^-Мустафу, з величезним військом. Хоча військові виготовлення Польщі далеченько не були кінчені, С. поквапився до Відня, обложеної турками, прийняв основне начальство над усією союзною армією й 2(12) вересня 1683 г. одержав над турками перемогу, що покрила ім'я його блиском, що й склала одну зі славнейших сторінок польської історії. Щоб забезпечити для себе фуррор у майбутній війні з Туреччиною, С. почав переговори з Москвою, переконуючи її примкнути до союзу, і для даної нам мети уклав з нею нескінченний мир (26 квіт. 1686 г.). Боротьба з Туреччиною тривала до кінця життя С. зі змінним фуррором. Крайні роки правління С. були затьмарені різними внутрішніми безладдями, частиною внаслідок боротьби при польському дворі 2-ух партій (австрійської й французької), що заявляли домагання на руководительство зовнішньою політикою, частиною внаслідок інтриг і підступу якихось впливових прізвищ (Пацы, потім Сапеги й ін.), що замишляли позбавити С. корони. Росло невдоволення проти короля й посередині шляхти, стурбованої слухами, начебто б С. бажає обмежити її привілею, зробити трон наследным і т.д.