Зрозуміло близько 10 видів, всерозповсюджених у палеарктической області. С. заурядно йменують два близьких виду Pyrrhula: східний найбільш великий вид (дл. - 19 стм.), Р. coccinea, і західний, найбільш маленький (дл. - 17 стм.), P. vulgaris. Обоє виду пофарбовані подібно, але темна шапочка в першого розвинена більше й захоплює потилицю. Спина в самців попелясто-сіра, у самок - бурувато-сіра; нижня сторона тіла самців киноварно-червона, самок - сірувата. Хвіст, крила й дзьоб - темні. На крилах сірувата поперечна смуга. P. coccinea всепоширена більшою мірою в Евр. Рф і в Сибіру; P. vulgaris - більшою мірою в зап. Європі. Харчуються насіннями й комахами. Гнізда, звиті із прутиків, стеблинок і корінців і вистелені заурядно волоссям, в'ють на деревах. Кладка з 4 - 5 зеленувато-блакитних яєць із темними й червоно-бурими крапками й рисками. Зимою маленькими зграйками С. перекочовують із сівба. Європи в середню. Просто приручаються й при непоганому відході довгостроково виживають у неволі. У горах середньої Німеччини юних С. виймають із гнізд і учят співу. С. просто вивчаються насвистувати різні мелодії. Звідси торговці птахами доставляють навчених С. у величезні містечка Європи. Треба сказати те, що в Сибіру, не вважаючи P. coccinea, водиться місцевий вид С. сіруватий або сибірський С. (P. cineracea), у якого обоє підлоги пофарбовані подібно, - конкретно схожі на самців європейських С., але груди не червонуваті, а сірувата, як у самки P. coccinea. Ю. В.
Ловлять С. в осінню пору, коли вони прилітають із півночі; їх криють мережами на крапках, що влаштовуються більшою мірою на просіках поблизу лісу, із заводними на присадах і подвязными під мережею ; не вважаючи того, С. ловлять і в пастку, у яку саджають ручну самку; криють також лучком. С. тримають у клітинці, основним образом, через їхню вроду й смиренної, наївної вдачі. З Тюрингена вивозяться в Берлін, Варшаву, Петербург, Амстердам, Лондон, Відень і навіть в Америку С. малому різновиду, що вміють насвистувати привабливим флейтовим голосом одну або дві маленькі пісеньки; такі С. йменуються аматорами їх "минаветными" С.
Снорри Стурлусон (Snorri або Snorre Sturluson, 1179 - 1241) - видатний ісландський скальд і політичний діяч, що відіграв надзвичайно важливу роль і в скандинавській літературі, і в історії власної батьківщини. Походив від 1-го із прадавніх пологів в Ісландії, Стурлунгов; достигнул найвищого положення в олігархічному керуванні Ісландією й пари раз обіймав посаду законодавця. У міжусобній війні Стурлунгов ( про яку відає "Sturlungasaga") він учавствовал, і не постійно прекрасне. В 1237 г. він біг від власного брата Сигвата і його нащадка в Норвегію, до барона Скигли, з яким здружився ще у своє 1-ое перебування в Норвегії, в 1218 г. Там він склав план підпорядкування Ісландії норвезьким герцогам, щоб самому ствердитися в Ісландії й помститися своїм супротивникам Торгильскарду й Гизуру. В 1239 г. С., всупереч забороні короля Гакона, вернувся в Ісландію. Гакон, що підозрював З, у співучасті з повсталим герцогом Скигли, оголосив С.