У дійсний час С. полягає директором столичного синодального училища церковного співу. Н. С.
Смоленська земля й С. князівство. - У Х у. С. земля, населена кривичами, займала місце більше, ніж сегоднящая губернія; на СЗ вона обхоплювала весь середній плин р. Москви, і навіть те місце, де зараз коштує г. Необхідно підкреслити те, що москва, входило до її складу. Самі більші межі С. земля мала в XII - XIII вв., коли вона на З починалася від южн. берега оз. Селигера, на Ю крайнім її містом була Зара, на р. Ипути, на В границею були р. Исма (приплив Протвы) і р. Уявите собі один факт про те, що пахра, на З - г. Жидчичи, на р. Чернейке. З XIV в. це велике місце стало урезыватъся й до початку XV поменшалося до меж сьогоднішньої Смоленської губ. Спочатку С. земля перебувала залежно від київського князя, що ставив там власних посадників. 1-ое ясна вказівка на відокремлення її, як окремої політичної одиниці, ставиться до 1054 г., коли Ярослав I поставив там князем власного нащадка В'ячеслава. Через три роки він загинув, і старші його брати за загальною згодою дали С. землю в долю молодшому Ігорю; але й крайній пробув отут усього три роки, після цього брати його розділили С. доля на три частини. В 1073 г. їм заволодів один Всеволод Ярославович і дав у долю нащадкові власному Володимиру Мономаху, що посадив пізніше отут власних отпрыской Мстислава й Изяслава. В 1095 м. Смоленськом заволодіває Давид Святославич, але через два роки місто перебігає до Святослава Володимировичу, опосля якого княжив у Смоленську його брат В'ячеслав (з 1113 до 1116 г.). З 1116 г. до погибелі Володимира Мономаха там посиживали його посадники. До кінця XI і початку XII в. ставиться ряд невдалих спроб полоцких князів приєднати С. землю до своїх володінь. Три роки через опосля погибелі Володимира Мономаха на смоленський стіл вступає онук його Ростислав Мстиславич (1128), що поклав підстава політичної окремості С. землі, що й поставив її на вищий ступінь політичної могутності. Йому, меж іншим, С. князівство повинне дуже принциповим документом - статутною грамотою смоленської епископии (1151 г.), яку він організував в 1137 г. Коли Ростислав зайняв Київ, у Смоленську княжив, з перервами, Роман Ростиславович (1161 - 80). При його житті С. князівство залишалося потужним і принциповим у політичних відносинах, але з його загибеллю воно роздробилося на кілька маленьких доль. В 1180 - 1197 г. у Смоленську княжив Давид Ростиславович, опосля його Мстислав-Борис Романович ( до 1214 г.), якому належить 1-ая спроба оформити обопільні справи смолян і германців, Владимир-Дмитро Рюрикович ( до 1219 г.) і Мстислав-Федір Давидович ( до 1230 г.), вчасно князювання якого ставиться діяльність Ральфа з Касселя й Тумаша Михайловича зі Смоленська, що виробили Смоленську Торговельну Правду (1229 г.). При наречених князях С. земля, незважаючи на суперечки й боротьбу князів за великокнязівський С. стіл, гралася видатну політичну роль, одержало потужний вплив на Новгород і Полоцьк і суттєво розширила свою західну торгівлю.