Нікітін, "Історія м. Смоленська" (1847); С. П. Писарєв, "Пам'ятна книга м. Смоленська" (1898); І. Сперанский, "Нариси історії Смоленської семінарії і т.д. " (1892); Д. Н. Жбанков, "Лаконічний нарис положення публічного піклування в Смоленській губ." (1895); історичний і географічний опис гір. С. в "Пам'ятній книзі Смоленської губ. на 1898 г.". Ф. Шперк.
У російській військовій історії С. роздобув незвичайну популярність по кровопролитному схватці під час Российскей війни 1812 г. 3 серпня місто було зайнято корпусом ген. Раєвського й дивізією ген. Неверовского, під прикриттям яких зобов'язано було відбутися (на лев. бережу Дніпра) з'єднання обох наших армій, що відступали перед Наполеоном . Вечірком такого ж денька перед С. здалися передові частини франц. військ; 4-го числа ворожа армія продовжувала своє зосередження, і справа обмежилася канонадою й маленькими сутичками. Меж тем російський головнокомандуючий, розв'язавши майбутній відступ, поклав тимчасову оборону С. на корпус Дохтурова, дивізію Коновницына й 6-й єгерський полк (у загальному - не найбільше 20 тис., а із прибулими пізніше підкріпленнями - 30 тис.). До ранку 5 серп. франц. армія (140 тис.) зосередилася в С. і охопила його широкою дугою. Бій зав'язався в 8 годину., але до 3 час. полудня обмежувався канонадою й перестрілкою; потім ворожі війська рушили на штурм, приготовлений вогнем 150 знарядь. Дохтуров, протримавшись 2 години на передмістях, відступив за міську стінку. У фіналі 5-го години полудня ворог почав рішучу атаку, увірвався в Малаховские ворота, але був відкинутий підоспілими підкріпленнями . Наполеон, припинивши атаки, висунув 100 знарядь, які трощили місто протягом усього вечора, але наші війська продовжували непохитно триматися в обійнятому полум'ям С. Відновлений в 7 ч. вечора штурм був теж відбитий; в 10 час. канонада замовкла. Стійкість захисників віддала можливість армії кн. Багратіона розтягтися на Московську дорогу; Наполеон, втративши до 12 тис. чіл., не достигнул ніяких позитивних результатів (наша втрата: 6 - 7 тис.). Нічкою рос. війська, по наказу головнокомандуючого, відступили з містечка, знищивши за собою мости на Дніпрові. В. О.
Смоленський (Степан Васильович) - пізнаваний знавець православного церковного співу. Будучи педагогом у казанській учительській інородницькій семінарії, С. вивчив так іменовану соловецьку бібліотеку, що перебуває при казанській духовній академії. Докладний опис прадавніх вокальних рукописів даної нам бібліотеки С. розташував в 1887 г. в "Православному Співрозмовнику". У тому ж році він надрукував курс хорового співу. В 1888 г. він видав абетку знаменного співу Олександра Мезенца, виклавши при всім цьому крюковую систему й переклад гаків на лінійні нотки. Це видання проливає світло на церковну музику, починаючи з XII століття. Не вважаючи того, С. видав опис прадавнього відомого ирмолога, що належить Воскресенскому монастирю (1887), і "Найголовніші пісні Божественної літургії, молебного співу, панахиди й цілонічного пильнування" - перекладання для чоловічого хору, поміщене в додатку до "Церковних Відомостей".