по справах печатки й має придворне звання гофмейстера. Літературну діяльність почав в "Загальноцікавому Віснику" 1857 г., потім поміщав вірші в "Ілюстрації", а в 1860 г. виникає із цілим рядом віршів в "Сучаснику" і "Отеч. Записках". Вони сходу направили на себе величезна увага. Світогляд критики в оцінці добутків юного поета розділилися. Таких видатних естетичних цінителів, як Тургенєв і Аполлон Григор'єв, вони привели в екстаз. Ці екстази повністю зрозумілі, тому що до перших віршів С. належать "Скульптура", "Весталка", "Мемфисский жрець" і ін., що дотепер залишаються найкращими добутками С. Голосний, прекрасний вірш, пластичність образів, ясність настрою давали підставу надії, що з дебютанта виробиться сувора поетична сила. Аполлон Григор'єв, з характерним йому відсутністю заходу, звеличував талант С. у таких гиперболизированных вираженнях, що викликав настільки ж непомірні нападки впливової тоді "Іскри", яка почала вивуджувати в С. погані вираження й зробила його мішенню злих і тямущих глузувань. Гоніння "Іскри" болісно подіяло на поета: він зникає зі сторінок журналів і лише в 1866 г. випускає три полемічні брошури проти теорій Чернишевського й Писарєва, під загальним заглав.: "Явища російському життя під критикою естетики" (Спб., 1866 - 67). На віршоване поприще С. ворачивается лише в 1878 г., випустивши особливим додатком до новорічного № "Новітнього Часу" поему: "У Снігах". Треба сказати те, що фуррор поеми, у який є прекрасні місця, (зустріч 12 витязів-місяців у багаття), підняв настрій творця, і він ініціативно починає друкувати в різних журнальчиках ліричні вірші, поеми, містерії, балади й ін., які були зібрані в 4 книгах (Спб., 1881 - 90), а потім увійшли до складу "Творів К. К. Случевскаго", изд. А. Ф. Марксом, в 6 т. (Спб., 1898). С. написав також ряд повістей і розповідей, собр.. у книгах "Віртуози" (Спб., 1882), "Застрільники" (Спб., 1883), "33 оповідання" (Спб., 1887), "Доктор безсмертя" (Спб., 1892), "Историч. малюнки" (Спб., 1894) і в 5 і 6 т. "Собр. Творів". Більш відомий "Доктор безсмертя" - суміш белетристики, не особливо помітної, і чистоотвлеченных міркувань на релігійно-філософські теми. Зробивши кілька поїздок по Рф у свиті вел. кн. Володимира Олександровича, С. обрисував їх у соч.: " По півночі Рф. Подорож Їх Имп. высоч. вів. кн.. Владимиpa Олександровича й вел. кн. Марії Павлівни" (Спб., 1888) і "По северозападу Рф" (Спб., 1897). Для сцени С. написав "Місто скасовується" (у сотруд. з В. А. Криловим) і "Повалений Пушкін" (1899). Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що не вважаючи того він напеч. "Книги моїх старших дитинок" (М., 1890 - 92), брошури: "Историч. значення св. Сергия" (М., 1891), "Країн. значення св. Сергия й Троицко-Сергієвській лаври" (М., 1889 і Спб., 1892) і ін. Поезія С. дотепер викликає таке ж поділ поглядів, як і 40 років тому назад. Що групується близько С. кружок поетів (редакція юмористич. листка "Слівце" і альманаху "Зоряниця") ставить його надзвичайно високо, іменує "владикою" сучасної російської поезії (Платон Краснов), присвячує йому особливі книжки (Аполлон Коринфский, "Поезія К.