ми пост≥йно шукаЇмо в коливанн¤х, одержуваних зовн≥ з того або ≥ншоњ в≥дстан≥. ÷¤ риса в сфер≥ —. виражена ще слабк≥ше коли в сфер≥ зорових почутт≥в, що р≥зн¤тьс¤ власною об'Їктивн≥стю й серйозною просторовою локал≥зац≥Їю й, можливо, здобуваЇтьс¤ також методом довгого досв≥ду й контролю ≥нших емоц≥й. ѕри слуховых почутт¤х, здатн≥сть до проектуванн¤ не може добитис¤ наст≥льки б≥льших ступен≥в, ¤к при зорових почутт¤х завд¤ки особливост¤м будови слухового апарата: а конкретно: 1) звучному в самому внутр≥шньому вус≥ струнному апарату  ортиева органа й 2) недол≥ку рухливост≥ всього слухового апарата, що р≥зко обмежуЇ його здатн≥сть до просторовоњ локал≥зац≥њ. 1-ое умова зобов'¤зана мимовол≥ трохи утрудн¤ти волю проектуванн¤ звук≥в назовн≥, в≥дд≥ленн¤ њх в≥д справд≥ звучних струн  ортиева органа в самому вус≥. ”се знають те, що 2-ое ж, будучи пр¤мим насл≥дком анатом≥чного розташуванн¤ слухового апарата й недол≥ку в ньому м'¤зових пристроњв, позбавл¤Ї його здатност≥ ч≥тких просторових визначень, тому що зрозум≥ло те величезне значенн¤, ¤ке в≥д≥граЇ м'¤зове почутт¤ у вс≥х просторових визначенн¤х. ”с≥м сиим просто роз'¤сн¤Їтьс¤ чому объективирование й просторова локал≥зац≥¤ в сфер≥ —. далеченько в≥дстаЇ в≥д того, що спостер≥гаЇтьс¤ в сфер≥ зору.
—удженн¤ про в≥дстань ≥ напр¤мок звук≥в. Ќаш≥ судженн¤ про в≥дстань, на ¤кому видаютьс¤ звуки, Ї дуже неточними, в ≥ндив≥дуальност≥ при зав'¤заних очах, коли не бачиш джерела звук≥в. ÷е в ≥ндив≥дуальност≥ ставитьс¤ до нев≥домих нас звукам; знайом≥ ж звуки представл¤ютьс¤ нам тим б≥льше близькими, чому вони голосн≥ше, ≥ напроти. ƒосв≥д указуЇ, що ми найменш помил¤Їмос¤ у визначенн≥ в≥дстан≥ шум≥в, коли музичних тон≥в. ўодо судженн¤ про напр¤мок звук≥в, те й ц¤ здатн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в людини обмеженоњ; не маючи рухливих ≥ комфортних дл¤ збиранн¤ звук≥в вушних раковин, в≥н у незрозум≥лих вар≥антах приб≥гаЇ до рух≥в голови й ставить њњ в положенн¤, при ¤кому щонайкраще р≥зн¤тьс¤ звуки й локализирует звук у тому напр¤мку, з ¤кого в≥н чуЇтьс¤ посильнее ≥ ¤сн≥ше. ≤. “архан≥в.
¬ар≥ант (casus) - у цив≥льному прав≥ под≥¤, ¤ка наступаЇ не в силу спр¤мованоњ на нього вол≥ особи й не може бути передбачене при даних критер≥¤х ≥ необх≥дноњ правом дбайливост≥ щодо чужих речей ≥ виконанн¤ власних зобов'¤зань. —. у прав≥ противополагаетс¤ провина особи ; в≥д нього розр≥зн¤ють також пон¤тт¤ сили невизначеноњ. “ому що по загальному й основному принципу пристрою сучасного цив≥льного сусп≥льства кожний член його д≥Ї на власний жах ≥ ризик, ¤к щодо власноњ особистост≥, так ≥ власного майна, то н≥хто не може бути повинен до в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, запод≥¤них случаЇмо. «в≥дси старенькый принцип в≥дпов≥дальност≥, що виражаЇтьс¤ словами: Casum sentit dominus (в≥дпов≥дальн≥сть за —. падаЇ на власника майна), або зараз найб≥льше точно: Casus a nullo praestantur ( за —. н≥хто не ответствен). јле посл≥довне проведенн¤ цього принципу зустр≥чаЇ перешкода в сучасн≥й орган≥зац≥њ в≥дпов≥дальност≥ щодо обов'¤зк≥в ≥з двосторонн≥х договор≥в. ѕогл¤д на двосторонн≥ договори, що ¤к пол¤гають ≥з 2-ух самост≥йних договор≥в ≥ зобов'¤зуюч≥, сл≥д., кредитора до сплати боржников≥ винагороди, незважаючи на те, що з боку крайнього виконанн¤ нереальне, уважаЇтьс¤ в д≥йсний час несправедливим не т≥льки лише дл¤ договор≥в, у ¤ких винагороду зобов'¤зано бути сплачене по видач≥ реч≥ або наданн≥ послуги (римск., франц., прибалт.), та й дл¤ вс≥х ≥нших (загальногерм.).