по захворюванн¤. ќтут час в≥д часу, пор≥вн¤нне зр≥дка, —. виникаЇ конкретно, у вигл¤д≥ духовного розладу, що гостро розбудовуЇтьс¤. ÷¤ форма божев≥лл¤ носить заголовок первинного вил≥ковного —. (dementia primaria curabilis), через те, що отут ми маЇмо справу з духовним розладом, що вражають здоров≥шоњ людину й заур¤дно минаючим через к≥лька м≥с¤ц≥в, опосл¤ що ≥нтелектуальн≥ можливост≥ ворачиваютс¤. ” величезному ж б≥льша частину випадк≥в знайдене —. Ї вторинним, почерговим (dementia secundaria, consecotiva), а конкретно воно, становить насл≥док, ф≥нал какойнибудь ≥ншоњ форми божев≥лл¤. «агальне правило, що допускаЇ пор≥вн¤нне не досить виключень, пол¤гаЇ в тому, що коли духовний розлад не вил≥ковуЇ, то воно п≥сл¤ зак≥нченн¤ н≥кого часу, дек≥лькох м≥с¤ц≥в або рок≥в, приводить до занепаду ≥нтелектуальних можливостей, у —.  райнЇ таким образом становить початкову стад≥ю неспри¤тливо минулого божев≥лл¤ й залишаЇтьс¤ вже на все житт¤. ¬еличезне б≥льша частина хрон≥чно-божев≥льних одержиме в б≥льш≥й або найменшому ступен≥ таким "вторинним —.". ѕри цьому —. можуть нав≥чно й нав≥ть нав≥чно супроводжувати ≥нш≥ симптоми т≥Їњ форми божев≥лл¤, ¤ка була сначало, але через виступаючий на 1-ый план занепаду ≥нтелектуальних можливостей ц≥ симптоми - абсурд, галюцинац≥њ, хворобливий настр≥й та ≥н. - втрачають своЇ значенн¤. «аур¤дно повторно-недоумкуватих д≥л¤ть на дв≥ категор≥њ - апатичних ≥ неспок≥йних, хоча вони представл¤ють величезний достаток, обумовлене тем, ¤к вони збер≥гають або втрачають власний колишн≥й ≥нтелектуальний ≥ моральний вид, ¤к њх здатн≥сть до лог≥чних операц≥й лише знижуЇтьс¤ або зовс≥м перекручуЇтьс¤, ¤к у них збер≥гаютьс¤ св≥дом≥сть, пам'¤ть, колишн≥ звички й т.п. ќдн≥ повторно-недоумкуват≥ р≥зн¤тьс¤ в≥д того стану, у ¤кому вони були до розвитку духовноњ захворюванн¤, т≥льки байдуж≥стю, потерею енерг≥њ, ослабленн¤м ентуз≥азму до своњх справ ≥ своњм близьким, зниженн¤м км≥тливост≥, але при вс≥м цьому зовн≥шн¤ повед≥нка њх не представл¤Ї прим≥тних в≥дхилень в≥д норми, ≥ вони можуть бути ще корисними прац≥вниками при в≥дпов≥дному кер≥вництв≥. ≤нш≥ ж стають зовс≥м ≥нвал≥дними, недогл¤нутими, втрачають пам'¤ть про весь, не з'¤сують н≥кого, не усв≥домлюють нав≥ть власноњ особистост≥ й вимагають стороннього в≥дходу, ¤к малол≥тн≥ мал¤та. ѕереходи меж такими крайност¤ми видозм≥нюютьс¤ ще дом≥шкою ≥нших симптом≥в перенесеноњ форми божев≥лл¤. јнатом≥чна причина вторинного —. пол¤гаЇ в атрофических, руйн≥вних конф≥гурац≥¤х м≥кроскоп≥чних частин мозковоњ кори, при цьому зруйнован≥ елементи не в≥дшкодовуютьс¤ новенькими, ≥ ослабленн¤ ≥нтелектуальних можливостей, що настало ¤к ф≥нал невил≥куваного божев≥лл¤, залишаЇтьс¤ нав≥чно. ™ ще к≥лька р≥зновид≥в —., що р≥зн¤тьс¤ ¤кимись рисами. ј конкретно, при р≥зних захворюванн¤х мозку, тобто таких, ¤к≥ поширюютьс¤ на найб≥льш значну область мозковоњ тканини, б≥льшою м≥рою при поразц≥ мозковоњ кори, разом з порушенн¤м певних мозкових в≥дправлень (парал≥чами, судорогами, розладом мови та ≥н.) нер≥дко спостер≥гаЇтьс¤ занепад розуму з ослабленн¤м пам'¤т≥, км≥тливост≥, ≥нтелектуальн≥й енерг≥њ й вообщем з ус≥ма атрибутами —.