ѕерерахован≥ психолог≥чн≥ в≥дправленн¤, що визначають собою розум у т≥снуватому зм≥ст≥, можуть порушуватис¤ при духовних хворобах непр¤мим методом внасл≥док дуже р≥зних критер≥й, напр. внасл≥док втрати або потьмаренн¤ св≥домост≥, або залежно в≥д обман≥в емоц≥й, або при вторгненн≥ маревних думках у св≥дом≥сть; не вважаючи того, ≥нтелектуальн≥ можливост≥ ви¤вл¤тьс¤ порушеними, коли почергова зм≥на вистав буде розстроЇна, напр. упов≥льнена, ¤к це буваЇ при меланхол≥њ, або надзвичайно прискорена, ¤к при ман≥њ. јле, ми говоримо про —. т≥льки тод≥, коли маЇмо справа з конкретним порушенн¤м розумових в≥дправлень, що привод¤ть до деф≥цитност≥ њх. Ќедоумком ≥менують того, хто при ¤сн≥й св≥домост≥, при в≥дсутност≥ обман≥в емоц≥й ≥ маревних думках, при найб≥льше або найменш ровненьком настроњ, ви¤вл¤Ї втрату або очевидне обмеженн¤ можливост≥ ухвалювати зовн≥шн≥ спогади, переробл¤ти њх у розумовий матер≥ал ≥ скористатис¤ сиим матер≥алом дл¤ доц≥льноњ д≥¤льност≥. ѕриродно, —. може супроводжуватис¤ маренн¤м, галюцинац≥¤ми, буйством та ≥н., але крайн≥ сам≥ по дл¤ себе не обумовлюють того типового стану ≥нтелектуальних можливостей, ¤ке залежить в≥д конкретноњ поразки њх. ” майже вс≥х вар≥антах позначен≥ симптоми божев≥лл¤ при —. в≥дсутн≥, тод≥ й одержим≥ њм суб'Їкти р≥зн¤тьс¤ в≥д норми т≥льки ост≥льки, тому що њхн¤ здатн≥сть усв≥домленн¤ обмежена. „ас в≥д часу це обмеженн¤ перебуваЇ т≥льки при близькому знайомств≥, при тривалому спостереженн≥ або при таких обставинах, ¤к≥ вимагають в≥д суб'Їкта особливоњ напруги розуму; при поверхневих з≥ткненн¤х з людьми й при повс¤кденних критер≥¤х поточного житт¤, попул¤рний ступ≥нь —. може залишатис¤ зовс≥м неприм≥тноњ. «в≥дси ведуть поступов≥ перех≥д до таких ступен≥в —., при ¤ких суб'Їкт не може обходитис¤ без стороннього керуванн¤, ≥ зрештою до таких, де в≥н не розум≥Ї найпрост≥ших речей ≥ робить спогад беззв≥тноњ ≥стоти. ѕевн≥ про¤ви —., незалежно в≥д ступен¤ його, дуже р≥зн≥, дивл¤чись по тому, чи становить воно природжену хворобу або здобуваЇтьс¤ суб'Їктом, ¤кий був сначало здоровий ≥ встигнув добитис¤ звичайного розвинена. ” першому випадку, коли дитина народжуЇтьс¤ на св≥тло з ¤кою-небудь неправильн≥стю мозку, або коли така виникаЇ в надзвичайно ранешном в≥ц≥, то розвиток ≥нтелектуальних можливостей затримуЇтьс¤.  оли затримка повна, то виходить картина ≥д≥отизму, коли ж вона неповна, то ми маЇмо справу з дитинками, ¤к≥ не досить здатн≥ ухвалювати виховн≥ впливи й погано п≥ддаютьс¤, ¤к ус≥м в≥домо, шк≥льному навчанню. «алежно в≥д параметр≥в ≥ розм≥р≥в мозкового недол≥ку, виходить б≥льша або найменший ступ≥нь в≥дсталост≥ в≥д звичайного розвитку, при цьому час в≥д часу не лише розумов≥ можливост≥, але також мову збер≥гають нав≥чно дит¤чу вдачу. ƒл¤ природженого —., що становить таким образом р¤д перех≥дних щабл≥в меж ≥д≥отизмом ≥ нормальними ≥нтелектуальними можливост¤ми, заур¤дно вживаЇтьс¤ техн≥чне вираженн¤ "тупоумство" (imbecillitas). ≤нша широка категор≥¤ обымает т≥ випадки, де суб'Їкт в≥д роду був здоровий ≥ пот≥м упав у —.