Завдяки такій посиленій праці, він у значимому ступені сплатив свої борги, але здоров'я його зовсім зіпсувалося параліч, що загрожував, позбавляв здатності працювати, поїздки в Італію не принесли очікуваної корисності; вернувшись на батьківщину, він загинув в Абботсфорде. Вдячна Шотландія відкрила підписку, щоб зберегти його родині маєток Абботсфорд, і спорудила йому в Единбургові прекрасний монумент. Основне значення Вальтера С. полягає в тому, що він зробив історичний роман. Уводити, увести до ладу нього були проби в цьому роді, але добутку його попередників - Вальполя, м-сс Радклиф, чи Софії, Айерланда й ін. - написані без усякого проникання в дух тієї або іншої історичної ери. Вальтер С. упевнився з дослідження власних попередників ( як це видне, приміром, з його розбору роману Клари Рив), що необхідно прагнути в історичному романі швидше до правдоподібності, чому до педантичного програвання фактів, але разом з тем потрібно зберігати дух ери; стиль і мова повинні бути обов'язково архаїчні, страсті й почуття повинні представляти загальнолюдський ентузіазм. У цьому дусі написана вся серія романів Вальтера С. (близько 30-ти так іменованих "Waverley Novels"), у яких зображені видатні драматичні моменти шотладской, британської й загальноєвропейської історії, починаючи від завоювання Великобританії норманнами до Xviii-Го в. Критика дорікала С. у викривленні історії заради драматичного ентузіазму, також у тому, що він зображував лише зовнішню сторону життя, побут різних епох, не замислюючись над психічним і філософським значенням подій. Карлейль ставив йому також у провину відсутність якихось етичних еталонів і цільного історичного й філософського світогляду. Докори ці частково заслужені, але не можна не визнати, що Вальтер С. віддав широку картину минулого, вивів масу пластично обкреслених історичних вдач і майже у всьому залишився вірний внутрішній психічній правді історії. Він з'єднував реалізм побутописання з поетичною ідеалізацією вдач, і сиим став звичайним виразником романтизму, з його жагучим шуканням неможливої в буденній реальності вроди. Він невільний від того захоплення сильними страстями й стійкими вдачами - на шкоду актуальній правді, - яке розрізняє всю романтичну літературу. Найкращий роман Вальтера С. - "Айвенго", де зображений фінал боротьби меж саксами й норманнами й представлена захоплююча картина британської історії в ранню еру феодалізму. В "Красуні з Перта" позначилося в повному блиску уменье Вальтера С. відтворювати людські страсті; у вдачах шотландських героїв об'єктивність побутописця дуже успішно змішується із суб'єктивністю психолога. У романі "Квентин Дорвард" Вальтер С. віддав колоритну характеристику хитромудрого Людовика Хi-Го. Романи С. далеченько не всі схожого плюси, але найкращі з них - беcспорно художні твори. Історичне значення Вальтера С. дуже велике; у всіх країнах у нього була величезна кількість наслідувачів. Німецький романіст Вилибальд Алексис (Геринг) - один із самих видних меж ними.
Література. Лучш.