не дійшло до нас в оригіналі, але про плюси цього художника, як архітектора, можна судити по фрагментах фриза так назыв. Мавзолею, - надгробного монумента, спорудженого в Галикарнасе над порохом карийского пануючи Мавзола його супругою Артемизиею. Виконання скульптурних прикрас мавзолею було довірено 5 скульпторам: Пифесу, Скопасу, Мохаресу, Бриаксису й Тимофію. Тому що, за свідченням Плиния, на С. була покладена прикраса східної сторони монумента, то йому приписують, що перебував на даній для нас стороні фриз, що зображує битву амазонок (фрагменти з 1857 г. зберігаються в англійському музеї, у Лондоні). "Битва амазонок" С. різниться сміливістю композиції й виконання; окремі епізоди представленої їм сцени ординарні й актуальні, пози фігур, убраних у легені, що й розвіваються внаслідок потужних рухів одягання, повністю відповідають вдачі діяння, самі фігури надзвичайно серйозні й носять на для себе трохи почуттєвий відбиток. Вообщем емоційність і патетичність були, очевидно, розпізнавальними рисами творчості С., якого, укупі із Праксителем, зобов'язано вважати родоначальником новітнього напрямку в давньогрецькій пластиці. Так. приміром, популярна по копії вілли Людовизи скульптура Ареса, представляє це божество не у вигляді грізного вояка, наділеного непреоборимою силою, але прекрасним юношею, важким і замислен, що мріють про насолоди любові. А. А. Сомів.
Скопин-шуйский (Миша Васильович 1587 - 1610) - князь, іменитий діяч у Неясний час. Рано втратившись батька, Василя Федоровича, який при Іоанну IV Суворому відігравав значну роль, а при Борису Годунове піддався опалі, С.Шуйский одержав виховання під управлінням мами й вчився "наукам". Уже при Борису Годунове був стольником; Лжедимитрий I зробив його у величні мечники й доручив привезти в Москву королеву Марфу. Зверніть увагу на те, що при Василеві Шуйском С.-Шуйский, як племінник царя, став близькою людиною до престолу. На військове поприще він виступив в 1606 г., з виникненням Болотникова, якого два рази розбив: при р. Пахре, маючи у власному розпорядженні маленької загін, тоді як незадовго до того головні сили моск. війська, предводительствуемые Мстиславским і іншими боярами, потерпіли від Болотникова повна поразка, - при уpoчище Казанах. Опосля другої поразки Болотников засів у Тулі. Під час облоги його отут столичними військами С.-Шуйский передував передовим загоном і багато сприяв узяттю Тули. Коли Василь Шуйский розв'язав звернутися по допомогу до шведів, для переговорів про це він вислав у Новгород С.-Шуйского. Незважаючи на ряд перешкод, крайньому вдалося добитися мети. Супроводжуваний 12-тысячн. загоном шведського війська, під предводительством Якова Делагарди, С.-Шуйский 14 квіт. 1609 г. виступив з Новгорода для "порятунку престолу". Узяттям Горіха, Твері й Торжка він очистив північ від супротивників, а поразкою при Калязине гетьмана Сапеги й заняттям Александровської слободи примусив Сапегу зняти облогу Троїцької лаври. Успіху дій С.-Шуйского багато заважали недолік засобів для сплати платні шведським найманцям і необхідність займатися навчанням війська; все-таки тушинцы звернулися перед ним у втечу, і люд дивився на С.-Шуйского, як на власного "рятувальника", "батька батьківщини".