І. Багалея, де ретельно розглянута вся література про С. і виготовлений бібліографічний розбір його творів. Порівн. також ст. А. Я. Ефименко, "Філософ з народу" ("Неделька", 1894, № 1); її ж, "Особистість С. як мислителя" ("Вопросцы філософії й психології", 1894, № 5); О. Зеленогорский, "Філософія С., українського філософа XVIII в." ("Вопросцы філософії", 1894, № 3 - 4); А. С. Лебедєв, "С. як богослов" ("Вопросцы філософії", 1895, № 2); Д. Багалей, "Український філософ С." ("Київ. Усе давно знають те, що старовина", 1895, №, 2, 3, 6); ст. Л. Н. Майкова в "Ж. М. Н. Ін." (1894, № 12).
Скопи (Pandion haliaetus) - птах із сем. соколиних (Falconidae), єдиний представник практично космополітичного роду Pandion, що відрізняється маленьким і низьким, дуже опуклим дзьобом з надзвичайно довгуватим крючкообразным кінцем надклювья й короткою восковицей, - наточеними крильми, що прикривають хвіст (третє махове перо яких довше інших, а 2-ое й 4-ое практично схожі), короткою голою мелкосетчатою плюсною й порівнянне маленькими пальцями, з яких зовнішній може звертатися назад; пазурі знизу опуклі. Пір'я верхньої сторони тіла С. бурого кольору з білосніжними каймами; тім'я, потилиця й нижня сторона тіла - світлі; на груди й на потилиці чорні стрижневі плями; на керуючому пір'ї заурядно 6 чорних поперечних смуг. Восковица й ноги свинцевого кольору. Довжина С. доходить до 55 стм. У південних країнах С. живе як осілий птах; з північних держав летить на зиму. Селиться постійно поблизу води (величезних рік, озер і морів), тому що харчується тільки рибою, яку ловить, кидаючись у воду подібно чайкам. Величезні гнізда влаштовуються заурядно на вершинах більших дерев, пореже на горах і навіть прямо на землі (у безлісних місцевостях). Те саме гніздо, раз у рік, що виправляється, служить у продовження майже всіх років. Рядова кладка складається з 2-ух білосніжних яєць із рудуватими й червоно-бурими крапинами. Форма яєць, колер і розміщення плям надзвичайно варіюють. Нерідко поселяючись поблизу водойм зі штучно разводимою рыбою, С., винищуванням у їхні риби, завдає значимої шкоди. Ю. В.
Скопас - давньогрецький архітектор так іменованої новоаттической школи, родом з Пароса, працював у першій половині IV ст. до Р. Хр. Одною з його перших, за часом, робіт було поновлення знищеного в 395 г. пожежею тегейского храму Афіни-Алеи, для якого були також виконані їм дві фронтонні групи, що зображували "Полювання на каледонского кабана" і "Битву Ахілла з Телефом". Не вважаючи цих груп, С. виліпив надзвичайно величезне число статуй різних божеств; з них найбільш інших минулого відомі: "Аполлон Кифаред", вивезений із Греції царем Августом у Рим і поставлений на Палатинском горбку (пізніша копія перебуває у Ватиканському музеї), виліплена для Элиды "Афродіта Пандемос", у вигляді дами, що сидить на козлу; "Геракл Сикионский", "Арес" (пізніша копія відома під заголовком Ареса вілли Людовизи), " вакханка, Що Біснується, ", "Мелеагр" і "Ерос із його супутниками Гимеросом і Потосом". Жодне з перерахованих добутків С.