У вченні про вічність миру і його нескінченності в просторі й часу С. відступив від Платона й був під впливом Филона. Практична філософія С. перебуває в тіснуватому зв'язку з умоглядної: для воістину щасливого життя необхідне пізнання й мудрість; щастя полягає в духовному світі й серцевому веселии, для заслуги його необхідно віддатися на волю Божию, що означає жити згідно із природою. Для заслуги й особистого счастия людину, і публічного блага С. рекомендував: не заходити в "неспоріднену стать", не несть посада, природі противну, не вчитися до чого не породжений; усе це носить у С. заголовок "несродности". Указати свою сродность - одна з важливих завдань самопізнання й розкриття волі Божьей, що перебуває в людині; поза успішним розв'язком даної для нас задачки не можливо для людини й мови про щастя. У власних філософських творах С., меж іншим, виступав проповідником ідеї національності. С. намагався з'єднувати розум і віру: розум повинен прагнути до відшукання правди, яка не дана людині Богом, а рівномірно розкривається їм - але разом з розумом видне місце займає й віра. Увесь світ складається з 3-х мирів: величезного, малого й символічного: большенный (космос) - це природа; малий (мікрокосмос) - людей; символічний - Біблія. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що в кожному світі є два початки: Бог або вічність і матерія або тимчасове; у всій природі дух панує над матерією. Було б погано, якби ми не відзначили те, що як богослов, С. був під впливом східних батьків і вчителів церкви, в індивідуальності письменників олександрійської школи - Климента й Оригена, які для збагнення Св. Писання не насолоджувалися буквальним його тлумаченням, а засобом алегоричних роз'яснень прагнули відкрити внутрішній його зміст. Ще більше, ніж творами, С. мав для України значення всею своею життям: він була людей волелюбна, з большою стійкістю моральних переконань, сміливий у викритті місцевих зловживань. Незважаючи на якийсь власний містицизм і семінарський, сокирний і часто неясний склад, С. умів на практиці бути зовсім зрозумілою й повністю народною людиною у всій Україні тодішнього часу. У С. як би олицетворилось інтелектуальне просыпание українського суспільства кінця XVIII в. Скрізь на Україні в майже всіх будинках висять портрети С.; його мандрівниче життя служить предметом розповідей і анекдотів співаки, що мандрують, засвоїли його пісні.
Незліченні твори С. діляться, за формою власної, на философскобогословские й літературні праці. Першими богословсько-філософськими творами С. були трактати "Наркис, разглагол про той: з'ясуй для себе" і "Асхань, або симфонія про зании себе, як ми з вами постійно говоримо, самого": вони присвячені вопросцу про самопізнання, який є початковим пт усього світорозуміння С. Мало хто знає те, що до сиим двом трактатам примикають "Разглагол про старий світ" і "Бесіда двоє" (1772); у крайньому творі говориться про 2-ух мирах - старому й новенькому, про 2-ух початках - тлінному й нескінченному. Більш просто, удобопонятно й укупі з тим систематично С.