–езон цей можливо представлений у р≥зних формах. ќсновний зм≥ст його пол¤гаЇ в тому, що зание Ї д≥¤льн≥сть суб'Їкта й в≥д печатки суб'Їктивност≥ н≥¤ким образом отвертетьс¤ не може. ÷ей основний принцип розпадаЇтьс¤ на два основн≥ мотиви: один, так сказати, сенсуал≥стичний, ≥нший
- рац≥онал≥стичний; 1-ый в≥дпов≥даЇ почуттЇвому елементу зани¤, 2-ой - розумовому. ѕредмет п≥знаЇтьс¤ емоц≥¤ми, але властивост≥ предмета нисколечко не схож≥ на зм≥ст почутт¤. ѕочуттЇве зание доставл¤Ї суб'Їктов≥ не предмет, а ¤вище, особистий стан св≥домост≥. —проба розр≥знити в предмет≥ двоњстого роду властивост≥: первинн, що належать самому предмету й повторюван≥ в почуттЇвому зании, ≥ вторинн≥ (особист≥, начебто кольору) - н≥ до чого не веде, тому що й так ≥менован≥ первинн≥ властивост≥, тобто визначенн¤ м≥сц¤ й часу, ви¤вл¤ютьс¤ наст≥льки ж особистими, ¤к ≥ вторинн≥. јле тому що, продовжуЇ скептик-сенсуал≥ст, увесь зм≥ст розуму даЇтьс¤ почутт¤ми, розуму ж належить т≥льки формальна сторона, те зание людину н≥коли не може мати справи ≥з предметами, а пост≥йно т≥льки з ¤вищами, тобто з≥ станами суб'Їкта. —кептик-–ац≥онал≥ст, схильний визнати первинне значенн¤ розуму ≥ його незалежн≥сть в≥д емоц≥й, направл¤Ї своњ резони проти д≥¤льност≥ самого розуму. ¬≥н затверджуЇ, що розум, у силу принцип≥в йому властивих, у власн≥й д≥¤льност≥ впадаЇ в кор≥нн≥ протир≥чч¤, з ¤ких немаЇ ф≥налу.  ант постаравс¤ класиф≥кувати ц≥ протир≥чч¤ й представив њх у вигл¤д≥ 4 антином≥й розуму. ” сам≥й д≥¤льност≥ розуму, н≥ лише в результатах њњ, скептик знаходить протир≥чч¤. ќсновна задачка розуму пол¤гаЇ в п≥дтвердженн≥, а вс¤ке п≥дтвердженн¤ лежить, зрештою, на трив≥альних правдах, ≥стинн≥сть ¤ких не може бути п≥дтверджена й чому суперечить вимогам розуму. - “ак≥ головн≥ резони скептик≥в проти здатност≥ ф≥лософського п≥знанн¤, що виход¤ть ≥з в≥дносност≥ людського п≥знанн¤.  оли визнати њх ірунтовними. те необх≥дно визнати в той же час безпл≥дн≥сть ус¤коњ проби ф≥лософського шуканн¤ в границ¤х сенсуал≥стичноњ й рац≥онал≥стичноњ област≥; у такому випадку залишаЇтьс¤ лише —. або ж м≥стицизм, ¤к твердженн¤ здатност≥ сверхчувственного й сверхразумного зани¤. - ћоже бути, але, сила резон≥в скептика не так велика, ¤к видастьс¤ на 1-ый погл¤д. ќсобиста вдача почутт≥в не п≥дл¤гаЇ сумн≥ву, але зв≥дси ще не випливаЇ, щоб в≥дчутт¤м не в≥дпов≥дало н≥чого в справжньому св≥т≥. « того, що м≥сце й час сутн≥сть форми нашого спогл¤данн¤, не випливаЇ, щоб вони були лише особистими формами. ўо стосуЇтьс¤ розуму, то з недозволенност≥ антином≥й не випливаЇ њхн¤ нерозв'¤зн≥сть. Ќедов≥дн≥сть акс≥ом нисколечко не говорить проти њхньоњ ≥стинност≥ й здатност≥ служити основою доказ≥в. Ќад спростуванн¤м —., з величезним або найменшим фуррором, трудилис¤ майже вс≥ творц≥, напр. Crousaz, у його "Examen du pyrrhonisme".
II. ≤стор≥¤ —. представл¤Ї поступовий збиток, виснаженн¤. —. зародивс¤ в √рец≥њ, в≥д≥гравав малу роль у середн≥ стол≥тт¤, знову в≥дродивс¤ при в≥дновленн≥ грецькоњ ф≥лософ≥њ в еру реформац≥њ й переродивс¤ в найб≥льше м¤генькие форми (позитив≥зму, суб'Їктив≥зму) у нов≥тн≥й ф≥лософ≥њ.