Пізніше придумували С. Хемницер, имп. Катерина II (алегоричні С. про принца Февее й принцові Хлорі), Дмитрієв (Престижна дружина. Повітряна причудница), Жуковсий (С. у наслідування народним: Спляча царівна, Війна мишей і жаб, Про царя Берендеї, Про Івана принцові й сіруватому вовку, Кіт у чоботах і ін.); Пушкін ( Про золотом петушке, Про мертву царівну, Про попке і його працівнику, Про рибалку й рибці, 0 царі Салтане й ін.), Лермонтов ( Ашик-Кериб, С. для дитинок і ін.), Даль (С. козака Луганського), Марко Вовчок, Щедрін (сатиричні С.), Гаршин і ін. В 1894 г. Ф. О. Павленков приступився до видання, під ред. Б. Д. Як би це було не дивно, але норозовской, " Казкової Бібліотеки" ( дотепер вийшло 110 книг), до складу якої ввійшли відмінно підібрані казки як народні різних держав, так і художні (Андерсена, Гауфа, Жорж Занд, Кармен-Сильвы, Лабулэ) і ін.
Скалигер ( Жозеф-Жюст Scaliger) - нащадок Жуля Сезара С., іменитий філолог і критик XVI і XVII вв. (1540 - 1609), род. в Ажене, навчався в Парижу й Бордо. Глибокими, багатобічними пізнаннями мов традиційних і східних С. скористався меж іншим для боротьби з католицькими супротивниками своїми по вопросцам про церковні книжки. З 22 років С. належав до реформатской церкви й зі своїми одновірцями розділяв постійно радості й горі. Його біографія, як чудового вченого й безустанного бійця за волю совісті й дослідження, переплетена з подіями релігійних війн, з фуррорами чітких наук і з, що хвилювали тоді увесь християнський світ вопросцами теології й літочислення. У другу й третю релігійні війни С. боровся звичайним бійцем у рядах гугенотів. Звістка про Варфоломеевской ночі примусило його переселитися в Женеву, де він жив до 1574 г. Протягом наступних 19 років С. жив у різних країнах Європи, меж іншим і у Франції, а в 1593 г. одержав професорську кафедру в Лейдене, де він і загинув. Своїми колосальними працями С. заснував голландської філології й виховав її видних представників. Він був творцем наукової хронології, розсіяв морок упереджень і схоластичних хитросплетень в історичній науці й обґрунтував приемущество вишукувань чітких і вільних від забобонів. Вплив С. простяглося далеченько за предіди Франції й Голландії; учений авторитет його був визнаний усюди. Супротивників реформаторської церкви він лякав і перемагав необычайною багатосторонністю й глубиною пізнань, у майже всіх пт соприкасавшихся з теологією. Його дарування, його дивні відомості в мовах, історії й стародавностях майже всіх народів, східних і західних, а також в арифметиці, астрономії й теології з'явилися в усій красі в його "Виправленні хронології" ("De emendatione temporum", 1583; найкраще изд. женевск. 1629), доповнення й виправлення до якого дані були в "Скарбниці часів" (Thesaurus temporum, Лейден, 1606, 2 изд. Амстердам, 1629). Традиційні по гідності видання римських творців і комменты до них становлять лише маленьку частку того, що було виконано С. в останню третя частину життя, уже під час перебування його в Лейдене. На грецьку мову у віршованій формі їм перекладені вірш Катона, П.