Сербо-хорватських: Караджича, Крауса (на нем. яз), Врчевича, Строгаля й у різні сербо-хорв. журнальчиках. Сербо-лужицьких - у збірниках Гаупта, Шуленбурга, Фекенштедта. Болгарських в "Сборн. за люд, умотв." (I - XV т.) у сборн. Шапкарева. С. кавказьких народів - в "Сборн. матер, для изуч. Кавк." (I - XXV; див. указат. до перв. ХХ вип. 1889 - 93) і в I т. "Осетинск. етюдів" Міллера. Татарських - в IV т. "Путеш." Потанина, "Proben" Радлова (на нем. яз.). Вербицкого, "Алтайські інородці", Остроумова, "Сарты". С. західноєвропейських народів, особливо французькі й німецькі, видані у величезному числі збірників, по областях; більш повними значаться збірники ньому. С. - Грімма й Цингерле, франц. - Себильо й Люзеля, італ. - Питре. С. арабів і берберів видані й коментированы франц. ученим Рене Бассе. Найближчим часом накопичене вже багато С. здичавілих і варварських народів Азії, Африки й Америки в пров. на англ., германец. і франц. яз., що дуже розширює коло наукових спостережень.
Н. Сумцов.
Разом з народними С. уже в найглибшій стародавності виникають писані художні С., який, як і народні С., з літератури 1-го народу переходили в літературу іншого, завдяки перекладам і наслідуванням. Прадавні з пізнаваних писаних С. належить Єгипту й ставиться до XIV в. до Р. Хр.: це
- З, про 2-ух братах, мотив якої повторюється в біблійній історії про Йосипа чудесному й чоловіку Пентефрии, у розповіді про Беллерофонте й Антею (в Илиаде), у Панчатантре, також у С. французьких, італійських, німецьких, угорських, російських і інших слов'янських, румунських, абессинских, індійських і т.д. Mнoгиe інші сюжети казок різних народів також виявляються взятими в єгиптян. Опосля Єгипту, більш прадавні письмові збірники С. виникають в Індії: такі Панчатантра, Магабхарата, Розжарювала й Димна (переклад Панчатантры на пехлевийский і ін. яз.;). Потім Панчатантра просочилася в літератури всіх народів. Схоже ж поширення мав збірник С. Сукасантати (70 С. папуги), який, будучи перекладений на перську мову під заголовком, "Тугинамех" (книжка папуги), перебіг з Персії до арабів, а від них поширився по Азії, Африці, Італії, Іспанії і т.д. Навіть християнська легенда була залучена в загальнолітературний рух; так, напр. житіє св. Варлаама й Иоасафа величезна кількість, що містить у для себе, притч і С., є тільки модифікованою розповіддю про життя Будди. Індійський збірник С. під заголовком "Синдабадова книжка" або "Книжка 7 мудреців", переведений на мови перський, арабський, єврейський, сірійський, грецький, латинський, романський. На Сході ж з'явився збірник С. "Тыщи й однієї ночі", перешедший з Персії в Туреччину. У збірнику китайських С. " Шан-Хои-Кинг", що сходить до XXII в. до Р. Хр., зустрічаються епізоди, дуже ідентичні з індійськими і європейськими С. З письменників старого традиційного миру Геродот надзвичайно нерідко приводить С., більшою мірою взяті в єгиптян; Плутарх у власних розповідях дає більше С., чому історичного викладу; Лукиан придумував філософські С. У римлян С.