«араз ентуз≥азм до —. найб≥льш найглибший, але найменш широкий, чому за старих час≥в. ≤нтел≥генц≥ю вони займають т≥льки в художн≥й обробц≥ (повести Ћ. “олстого,  в≥тки, —тороженко), а в ординарному вид≥ звертаютьс¤ в нижчих верствах населенн¤, б≥льшою м≥рою посередин≥ старенькых ≥ малих; величезну ц≥нн≥сть вони мають дл¤ профес≥онал≥в по фольклору. ” старенький час —. ≥ казкар≥ були идиентично попул¤рн≥ на вс≥х щабл¤х публ≥чного побуту, в≥д сел¤нських хат до корол≥вських палац≥в. Ќа початку XIX стор≥чч¤ був поставлений вопросец про походженн¤ —., що викликав багато досл≥дницьких роб≥т ≥ донин≥ повн≥стю не дозволен≥. —початку висловлювалис¤ по цьому вопросцу т≥льки ф≥лологи; пот≥м про нього з р≥зних стор≥н трактують ≥сторики культури, антропологи й етнографи. ”с≥ма визнана величезна под≥бн≥сть казкових мотив≥в у р≥зних народ≥в, але передумови ц≥Їњ под≥бност≥ по¤снюютьс¤ по-р≥зному. —ама ранешн¤¤ теор≥¤ - м≥фолог≥чна - висунута бр. √риммами; у –ф представниками њњ були јфанасьЇв, ќр. ћ≥ллер, ѕотебн¤, частково ЅуслаЇв (у ранешних прац¤х). ѕод≥бн≥сть казкових мотив≥в вона роз'¤сн¤ла загальними вс≥м ≥ндоЇвропейським народам у стародавност≥ рел≥г≥йно-м≥ф≥чними виставами. « даноњ точки зору —. - осколки старого ар≥йського епосу про сонце, м≥с¤ць, гр≥м. —купченн¤ нов≥тн≥х етнограф≥чних матер≥ал≥в, найкраще знайомство ≥з прадавн≥ми л≥тературами, ознайомленн¤ ≥з —. народ≥в јфрики, јмерики й јвстрал≥њ в≥дкрила под≥бн≥сть там, де його ран≥ше не п≥дозрювали, знайшло багато зв'¤зк≥в меж монументами усноњ словесност≥ й писемност≥ й дуже п≥д≥рвало казкову теор≥ю. ÷ьому поспри¤ли сам≥ м≥фологи, упадаючи в трив≥альну сваволю; так напр., √убернатис роз'¤сн¤в —. про б≥б до неба - ¤к образ м≥с¤ц¤, байку про лисицю й ворона, що випустила сирий ≥з дзьоба - ¤к казковий образ зникненн¤ ранковоњ зор≥ й т.п. ” реальност≥ дл¤ м≥фолог≥њ, за п≥зн≥шим вид≥ленн¤м л≥тературних ≥ побутових д≥й, залишилос¤ надзвичайно не багато —., ≥ науковий рух у цьому напр¤мку практично зовс≥м зак≥нчилос¤. «ам≥сть висунулас¤ теор≥¤ л≥тературного запозиченн¤, оказавша¤с¤ ще найб≥льш пл≥дноњ в науковому в≥дношенн≥. ќсновоположником ≥ основним представником даноњ нам теор≥њ в Ќ≥меччин≥ вважаЇтьс¤ Ѕенфей; за ним п≥шли Ћибрехт, –.  еллер, у ‘ранц≥њ  оскен, у ¬еликобритан≥њ  лаустон, у –ф акад. ј. Ѕезсумн≥вно, варто згадати те, що н. ¬еселовский, ¬с. ћ≥ллер, у „ех≥њ ѕоливанн¤ й «ибрт, у Ѕолгар≥њ Ўишманов, ћат≥в ≥ ƒрагоман≥в. ¬идатне положенн¤, по колосальн≥й ерудиц≥њ й широт≥ погл¤ду, займають прац≥ рос≥йського вченого ќлександра Ќикнув. ¬еселовского. Teopи¤ заимствованни¤ сначало висунула ≤нд≥ю, ¤к Їдине джерело —., але пот≥м стали виникати сумн≥ву, а з в≥дкритт¤м давньоЇгипетськоњ —. про 2-ух братах було визнано, що й кр≥м ≤нд≥њ, в ≥нших старих крањнах, з'¤вл¤лис¤ —. ≥ пот≥м переходили в≥д народу до народу методом усноњ або письмовоњ передач≥. ≤нд≥ю збер≥гаЇ головне значенн¤, по р≥зноман≥ттю казкових мотив≥в у таких њњ письмових монументах (основним образом у ѕанчатантре), ¤к≥ одержали надзвичайно велике поширенн¤ в перс≥в, араб≥в ≥ народ≥в Ївропейських, особливо в середньов≥чних л≥тературних монументах - "—оnde Lucanor", "Gesta Romanorum", "Speculum Majus", "Disciplina clericalis" ≥ мн.