” ж≥нок-сказительниц Ї своњ улюблен≥ билини - т роль, що де видаЇтьс¤, належить дам≥, напр. билини про —тавре, „уриде, ≤вану √одиновиче. ўе не вир≥шений вопросец, в≥д кого ≥ ¤ким образом одержали праотц≥ сучасних —. былевое спадщина; але можна вважати безперечним, що в утвор≥ былевой частини нашого епосу, у збагаченн≥ його новенькими сюжетами ≥стотне роль сприймали блазн≥. «береженню билин у наш≥й п≥вноч≥, в ќлонецкой ≥ јрхангельськоњ губ., де њх записане найб≥льше число, при безперечн≥й поетичн≥й сприйн¤тливост≥ населенн¤, багато спри¤ли так≥ под≥њ, ¤к в≥ддален≥сть в≥д культурних центр≥в, в≥дсутн≥сть грамотност≥, також в≥дсутн≥сть кр≥посного права, що давало попул¤ц≥њ можлив≥сть "не втрачати жал≥ до еталон≥в в≥льноњ сили, що висп≥вуютьс¤ в билинах" (√ильфердинг); ц≥ ж под≥њ роз'¤сн¤ють ≥ зникненн¤ в д≥йсний час епосу, що наростаЇ в м≥ру проведенн¤ дор≥г, розвитку грамотност≥ ≥ т.д. як≥сь —. волод≥ють чудовою пам'¤ттю; майже все продиктували збирачам билин в≥д 2000 до 3000 в≥рш≥в, в≥д 10 до 20 билин; репертуар таких обшеизвестных —., ¤к  ал≥н≥н ≥ “рохим –¤бинин, доходить до 5000, а в –¤бинина-—ина (≤вана “рохимовича) - до 6000 в≥рш≥в. ѕро в≥домий у св≥й час калике ћЇщан≥нов≥ —. ‘епонов допов≥дав √ильфердингу практично невимовний факт, начебто в≥н знав до с≥мдес¤ти билин (середн¤ билина - в≥д 400 до 600 в≥рш≥в). «береженню билин у пам'¤т≥ допомагаЇ певна вдача й склад билини, що складаЇтьс¤ з р¤ду, що встановилис¤ еп≥чних приймань, "пересувних картинок", умовних запевов, исходов, поетичних формул, незм≥нних еп≥тет≥в ≥ т.д. « ≥ншоњ сторони, всерозповсюджена в олонецком попул¤ц≥њ в≥ра в розчудесн, що дозвол¤Ї творити в тому, що зображуЇтьс¤ в билинах, д≥йсну бувальщина колишн≥х стол≥ть, ≥ повсюдна повага, з ¤ким фермери ставл¤тьс¤ до своњх "старинушкам", також спри¤ли збереженню нашого епосу й утвору типу сп≥вака-з.вищий п≥дйом, що вт≥люЇ усередин≥ себе, народно-поетичного почутт¤. ћайже все ≥з —. були в наш≥ столиц≥ сп≥вати билини в зас≥данн¤х учених сусп≥льств ≥ сусп≥льних зборах; так≥ “рохим –¤бинин (1871), ўеголенок (1879),  ась¤нов (1891), ≤ван “роф≥мов (1893 ≥ 1894). ѕро розпов≥дач≥в казок, не вважаючи √ильфердинга, див. "ѕ≥сн≥, з≥бран≥ ѕ. Ќ. –ибниковим" (ћ., в 60-х рр.); 1-ые глави ("Ѕилинний переказ в ќлонецкой губ. " ≥ "–ос≥йська билина, њњ слагатели й виконавц≥") в "Ќарисах рос≥йськоњ народноњ словесност≥" ¬севолода ћ≥ллера (ћ., 1897); ≈вг.Ћ¤цкий, "≤ван “рохимович –¤бинин ≥ його билини" (ћ., 1895).
≈вг. Ћ - ий.
 азки (литер. ≥ этногр.) - словесн≥ добутки опов≥дальноњ вдач≥, практично т≥льки життЇв≥, зроблен≥ час в≥д часу у видах ут≥хи, час в≥д часу з метою дидактичноњ, але большею частиною без ус¤коњ мети, ¤к природнЇ вираженн¤ словесноњ або л≥тературноњ потреби. —. - орган≥чне ¤вище народноњ псих≥ки, вони розс≥¤н≥ по вс≥й земл≥, у вс≥х народ≥в. ƒостаток —. обірунтоване не ст≥льки безл≥ччю мотив≥в, ¤ких нараховано приблизно до 400, ск≥льки р≥зними њхн≥ми комб≥нац≥¤ми. —. Ї з давньоњ стародавност≥. ” старенький час ними скористалис¤, не задаючись вопросцами про њхнЇ походженн¤ й л≥тературноњ ≥стор≥њ, ¤к зан¤тными або менторськими розпов≥д¤ми.